Міська агломерація

Визначення і загальна характеристика

МІСЬКА́ АГЛОМЕРА́ЦІЯ  — територіально-економічна інтеграція групи щільно розташованих і функціонально пов’язаних населених пунктів, що відрізняються один від одного величиною та народногосподарським спрямуванням. М. а. є формою розселення, де наявні територ. близькі (або такі, що частково зрослися) насел. пункти, об’єд­нані інтенсив. вироб., труд., комунал.-господар., культурно-побут. та рекреац. зв’язками, що характерно для видобув. промисловості (напр., територія Донбасу), індустр. центрів (напр., Дніпропет­ровськ, Харків та ін.), але не властиве для с.-г. р-нів (напр., Рівне). М. а. складається з міських поселень, агломерація насел. пунктів — із міських та сільс. поселень. У М. а. переважає частка вільних від господар. діяльності площ. Чим більше природ. компонентів збережено в місті, тим комфортніші умови проживання в ньому. Специф. ознакою України, особливо її найрозвиненіших індустр. р-нів, є наявність знач. кількості М. а., через що виникають містобудівні проблеми, пов’язані з неналежним врахуванням М. а. у регіон. схемах планування територій під час забудови міст і вирішення питань взаємопов’яз. розселення й територ. розвитку, організації міжселен. мережі центрів культурно-побут. обслуговування й масового позаміського відпочинку, інж. та транспорт. інфраструктури. Проблема М. а. особливо актуальна в інтенсивно освоєних пром. р-нах, де відчутні негат. наслідки недостат. врегулювання чи вирішення багатьох питань, передусім еколого-містобудів. характеру. З містобудів. погляду М. а. вирізняються тим, що вони є результатом неповноцінно організов. функціон.-розпланув. розвитку міст і регіонів. Відсутність належ. архіт.-розпланув. організації усієї території М. а. негативно впливає на її функціон. характеристики. Процес агломерування насел. пунктів супроводжується істот. зменшенням відкритого простору, що оточує місто. Такий простір стає міжселенним, а території значно видозмінюються в процесі інтенсив. антропоген. діяльності. У М. а. посилюється негат. вплив концентрації виробництва та зростання потужності підприємств на сан.-гіг. стан довкілля (екон. ефективність вироб. концентрації в багатьох випадках призводить до його погіршення). Функціон. взаємозв’язок насел. місць надає територ. групам деякі ознаки систем, що ще не досягли належ. рівня розпланув. організації. Тому М. а. потребують більш цілеспрямов. упр. їхнім розвитком з метою перетворення в планово-регульов. груп. системи насел. місць. Залежно від території зони впливу міст-центрів виокремлюють: крупні агломерації — 50–60 км; великі — 30–40 км; середні — 20 км; малі — 15–18 км. М. а. визначають як систему розселення особл. виду, що вже утворилася та в межах якої сформувалися такі структурні елементи: міста-центри, урбаніз. ядро, зовн. зона. Урбаніз. ядро М. а. — група територ. наближених, але адм. розмежов. міст і селищ, тому в процесі його розпланування виникає альтернатива визначення подальших шляхів розвитку: або повного зростання найближчих міст, або їх планомір. об’єднан­ня в ціліс. планув. одиницю. Важливим питанням є визначення типу зв’язків між насел. пунктами, що можуть ґрунтуватися на вироб., труд., культур. та побут. відносинах. Груп. системи насел. пунктів — планово-регульов. системи в межах доціл. витрат часу населення на період. міжселенні поїздки; утворюються на основі інтеграції соц.-екон. і розпланув. функціон. взаємозв’язків задля оптимізації умов життєдіяльності населення. Мета цілеспрямов. формування груп. систем насел. пунктів різної величини й нар.-госп. спрямування — об’єднання за розвиненими територ.-вироб. зв’язками, заг. транспорт. та інж. інфраструктурою, єдиною системою громад. центрів соц.-культур. обслуговування. У межах цих систем відносно повно та рівноцінно мають задовольняти потреби населення у виборі місць труд. діяльності, здобутті освіти, культурно-побут. обслуговуванні та дозвіллі за місцем постій. проживання. Територ. межі груп вза­є­мопов’яз. насел. пунктів різної категорії визначають нормат. радіусами труд. тяжіння і щоден. культурно-побут. зв’язками (30–40 хв. транспорт. досяжності до центр. насел. пункту); масовими міжселен. труд. переміщеннями й період. культурно-побут. зв’язками (1–1,5 год. транспорт. досяжності до центр. міста). Величина території груп. системи насел. пунктів, а також кількість поселень, що входять до неї, можуть бути неоднаковими на різних етапах її розвитку залежно від зростання швидкості міжселен. пасажир. транспорту. У груп. системах насел. пунктів виділяють міста (центри систем), а також підцентри. Витрати часу на пересування в центр системи з р-ну прилеглих насел. пунктів не повинні перевищувати 1,5–2 год., на пересування до місць короткочас. (щотижневого) відпочинку — 2 год. Напрями розвитку осн. зон міст, що входять до груп. системи насел. пунктів, визначають та резервують із врахуванням заг. схеми планув. і функціон. організації з таким розрахунком, щоб уникнути можливих перешкод під час розвитку сусід. міст та не допустити їх територ. зростання, а також забезпечити необхідну гнучкість у використанні територій окремих міст. У процесі формування перспектив. системи насел. пунктів передбачено планув. заходи, найважливішим із яких є комплексне зонування території р-ну, що тяжіє до круп. міста. Воно разом з ядром системи насел. пунктів, що формується на його базі, утворює центр. зону, у межах якої встановлено певний режим використання території. У цій зоні не дозволяють (або обмежують) будівництво нових та розширення наявних пром. підприємств, стимулюють розвиток зелених масивів, місць короткочас. відпочинку та підприємств приміського с. господарства, що не завдають шкоди здоров’ю людей. Ширину внутр. зони (обмеж. містобудів. режиму) визначають у межах 1-год. транспорт. досяжності від центру круп. міста. У зовн. периферій. зоні р-ну допускають розвиток міст, що мають з центр. містом вироб., господар., культурно-побут., наук. та ін. зв’язки, розташовують об’єк­ти щотижн. й тривалого відпочинку, а також приміського с. господарства. Зовн. межі периферій. зони (актив. містобудів. розвитку) установлюють 2-год. досяжністю до центру круп. міста; вони мають тенденцію до розширення залежно від удосконалення дорожньо-транспорт. мережі й зростання швидкості сполучень. Вирішення проблем, пов’язаних з упорядкуванням розвитку міст, перетворенням їх у взаємопов’язані груп. системи насел. пунктів, потребує особл. підходу під час розроблення генерал. планів міст. З одного боку, крупні й найкрупніші міста та їх агломерації є об’єк­тами склад. техноген. природи, мають тільки їм притаманні закономірності розвитку, а з іншого — у дослідж. і проектах усе ще переважають фрагментарні й вузькопрофес. підходи до обґрунтування їхнього розвитку.

Завантажити статтю