МІСЬКА́ УПРА́ВА — виконавчий орган міського само­управлі­н­ня в містах Російської імперії. Засн. від­повід­но до міської реформи 1870, що замінила попередні ше­стигласну і роз­порядчу думи (див. також Міська дума). М. у., що складалася з голови та декількох чл., за­ймалася міським госп-вом і його управлі­н­ням. У С.-Петербур-зі, Москві, Одесі, Ризі, Києві обирали також товариша (заст.) міського голови. Згідно з «Городовымъ положеніемъ» 1892 чл. М. у. затверджувала місц. адміністрація. Їхня кількість у С.-Петербурзі та Москві становила 6, у містах із насел. 100 тис. мешканців — 4, у губерн. — 3, ін. — 2 особи. З роз­шире­н­ням мас­штабів госп. діяльності у містах кількість чл. М. у. на поч. 20 ст. зросла, а її структура ускладнилася. До М. у. входили секретар., кредит., буд., навч., лікарняно-санітар. та ін. від­діли під керівництвом чл. управи і бухгалтер. від­діл під керівництвом товариша голови. Діловодством за­ймалася канцелярія. Справи в М. у. через її громіздку систему, надмірну бюрократизацію тощо вирішувалися повільно. У 1917–18 вона замінена виконкомами рад робітн. депутатів.