МІСЬКИ́Й ФОЛЬКЛО́Р — уснопоетична творчість, що своїм походже­н­ням і побутува­н­ням повʼязана з урбаністичним середовищем. Характеризується соц. і нац. неоднорідністю, знач. профес.-мист. впливом, елементами творчості різних соц. груп і прошарків городян. У М. ф. домінують сатир.-гуморист. засоби зображе­н­ня, елементи ліричності, еротичності. За генет.-функціон. привʼязкою до міського середовища в укр. М. ф. виділя­ють такі жанри: вироб. та рекламні приказки; пісні літ. походже­н­ня (пісні-романси), шлягери, ревю; робітн., студент., військ. пісні, оповіда­н­ня, анекдоти, приповід­ки тощо. Пісні літ. походже­н­ня, зокрема їх різновид — пісні-романси, почали виникати з кін. 17 ст. серед освіч. верстви су­спільства, зосередженої здебільшого в містах. Зміст пісень (еротично-задушев., жартівл.-фривол., нац.-патріот. та ін.) від­повід­ав уподоба­н­ням тогочас. шляхет., міщан., дрібночиновниц., козац.-старшин. публіки. У середині 19 ст. пісні-романси стали осн. формою міського домаш. співу («Взяв би я бандуру», «Ніч яка місячна», «Чор­ні брови, карі очі»). Шлягери — пісні композиторів і поетів у танц., популяр. у Європі ритмах з яскравими елементами мелодій і текс­тів (при­знач. для танц. і концерт. залів чи май­данчиків) — набули масового пошире­н­ня в усному побутуван­ні 20 ст. («При­йде ще час» Б. Веселовського, «Гуцулка Ксеня» Я. Барнича та ін.). Ревю («ревії») — театраліз. ви­стави з містечково-побут. життя жартівл. змісту, скомпоновані з пісень, скетчів (коміч. діалогів), з елементами хорео­графії (репертуар театру-ревю «Веселий Львів» 1941–44 та ін.). Робітн. пісні походять із сере­довища робітників, від­ображають їхні колективні на­строї, складні реалії виробництва та побут. життя. Їхнім різновидом є шахтар. пісні, поширеною формою — частівка. У студент. фольклорі (пісен., оповід.) домінує молодіжно-студент. тематика, жарти над кур­йозами навч. процесу, побуту, роз­ваг, над звичками улюблених викладачів тощо. Військ. фольклор від­ображає реалії солдат. служби, юнацько-бравурні та но­стальгійні (за домівкою, цивіл. жи­т­тям) на­строї з характер. сатир.-іроніч. зображе­н­ням, елементами військ. термінології, сленґу. До М. ф. зараховують твори традиц. жанрів з урбаніст. тематикою: легенди та пере­кази міфол. і героїчно-істор. змісту про замки, храми, їхніх засн. й охоронців; топонім. легенди й пере­кази про обʼєкти, зосереджені в місті; легенди, пере­кази, бувальщини, анекдоти про ві­домих городян; балади, пісні-хроніки про над­звич. події з міського життя; політ. анекдоти тощо.