Місюра Володимир В’ячеславович

МІСЮ́РА Володимир В’ячеславович (21. 08. 1956, смт Торчин Луцького р-ну Волин. обл.) — поет, перекладач, художник-аматор. Член НСПУ (2014). Закін. Луцький пед. інститут (1982). Працює заст. дир. з навч.-вихов. роботи Луцького вищого профес.-тех. училища будівництва та архітектури. Автор зб. лірич. віршів «Осінні квіти» (2005), «Рубіж» (2006), «Перо Жар-птиці» (2008), «Коли поета переклав поет» (2010), «Небесний метроном» (2012), «Пісенний ретро-вернісаж» (2013), «Світ неосягнимий» (2015), «Волинська доля» (2016), «Куди ховаються вітри» (2018; усі — Луцьк). Деякі книжки автора вийшли у влас. худож. оформленні. Мав публікації в «Літературній Україні», альманасі «Світязь» та часописі «Яровиця», зб. поезії «Луцький замок у мистецькому просторі України» (2012) та «Апостол правди і науки» (2014; обидві — Луцьк). Ліриці М. притаманна простота висловлювання поет. думки, вміле поєднання худож. засобів із композиц. елементами твору. Поезії позначені філос. глибиною, історизмом мислення. Низку вір­шів покладено на музику композиторами Волині. Перекладає поезії з білорус., рос. та польс. літ-р.

Завантажити статтю