Мітинг

Визначення і загальна характеристика

МІ́ТИНГ (англ. meeting — збори, засі­да­н­ня, зу­стріч, від meet — збиратися, зу­стрічатися, сходитися) — масові зі­бра­н­ня громадян для публічного обговоре­н­ня нагальних про­блем су­спільно-політичного життя та висуне­н­ня пропозицій та вимог щодо їхнього виріше­н­ня. М. є однією з форм реалізації кон­ституц. права громадян на свободу зборів і маніфестацій. Згідно з Кон­ституцією України, громадяни мають право збиратися мирно, без зброї та проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведе­н­ня яких повин­ні за­вчасно пові­домити органи виконав. влади чи місц. самоврядува­н­ня. Водночас Кон­ституція закріпила, що обмеже­н­ня стосовно реалізації цього права може встановлювати суд від­повід­но до законодавства і лише в інтересах нац. без­пеки та громад. порядку — з метою запобіга­н­ня заворуше­н­ням чи злочинам, для охорони здоровʼя насел. або захисту прав і свобод ін. людей. М. за­звичай проводять як зі­бра­н­ня однодумців для висловле­н­ня колектив. позиції з певного пита­н­ня й здобу­т­тя прихильності до неї населе­н­ня. На М. спільна думка пере­творюється у вимогу, звернену до окремих осіб чи організацій, або на заклик громадян до певних дій. Її оформлюють у ви­гляді резолюції, яку ухвалюють учасники М. Найчастіше М. використовують як засіб тиску на органи публіч. влади з метою домогтися від них прийня­т­тя бажаного для його учасників (мітингувальників) ріше­н­ня. М. є однією з початк. форм роз­витку політ. участі громадян, сут­тєвим засобом перед­вибор. агітації, має велике значе­н­ня у формуван­ні психол. готовності громадян до без­посеред. політ. дії. Абсолютизація М. як засобу досягне­н­ня політ. мети призводить до утвердже­н­ня т. зв. мітинг. демократії, гол. ознака якої — претензія прихильників певної ідеї на всезаг. ви­зна­н­ня її як єдино правильної та під­міна конкрет. дій роз­мовами. Хоча М. — організов. і цілеспрямов. захід, через масовість він може вийти за межі правової поведінки, коли емоції та пристрасті його учасників пере­важають над роз­судливістю.

П. П. Шляхтун

Завантажити статтю