МІХНЮ́К Олег Іванович (27. 10. 1965, смт Мала Дівиця Прилуц. р-ну Черніг. обл. — 20. 08. 2014, побл. смт Новосвітлівка Краснодон. р-ну Луган. обл., похов. у Києві) — військовик, громадський діяч. Старший сержант. Герой України (2015, посмертно). Повний кавалер ордена «За мужність» (1999, 2004, 2014). Закін. Київ. політех. ін­ститут (1993). У 1983 при­званий до рад. армії, 1984–85 як заст. командира 3-го десантно-штурм. взводу 7-ї роти 56-ї окремої гвард. десантно-штурм. бригади брав участь у бо­йових діях в Афгані­стані (був двічі поранений, нагородж. 2-ма орденами Червоної Зірки та меда­л­лю «За від­вагу»). Від 1991 — нач. мед.-соц. від­ділу, від 1998 — за­ступник голови з питань мед.-соц. реабілітації та військ.-патріот. вихова­н­ня молоді Укр. спілки ветеранів Афгані­стану. Під час Революції гідності на Май­дані Незалежності у Києві взимку 2013–14 — командир 8-ї «афган.» сотні само­оборони Май­дану. Навесні 2014 з поч. антитерорист. операції на Сх. України вступив добровольцем до 24-го баталь­йону територ. оборони «Айдар», зробив знач. внесок у організацію, під­готовку та навч. вояків. Загинув у бою, прикриваючи бо­йових товаришів від міномет. об­стрілу. В Києві встановлено стелу (на тер. Нац. університету оборони України), в Малій Дівиці — мемор. дошку М., у Чернігові та Малій Дівиці його імʼям на­звано вулиці.