Мішанолісові ландшафти

МІШАНОЛІСОВІ́ ЛАНДША́ФТИ — зональний тип рівнин­них ландшафтів, ви­значальними ознаками яких є формува­н­ня природно-територіальних комплексів на без­карбонатних і вилугуваних породах в умовах помірно теплого клімату та позитивного балансу тепла і вологи пере­важно під хвойно-широколистяною рослин­ністю. В Україні поширені в межах мішаних лісів фізико-гео­графічної зони, частково — у лісо­степ. (річк. долинами і місцями заляга­н­ня морен. і піщаних водно-льодовик. від­кладів). М. л. сформувалися пере­важно в антропогеновий період. Характер. ознаками цього типу ландшафтів є: приналежність до низовин­но-рівнин. територій зі склад. мезорельєфом і мікрорельєфом, високим заг. рівнем ґрунт. вод, гу­стою річк. сіткою, широкими, здебільшого заболоч. долинами; пере­важа­н­ня дерново-підзолистих та значне пошире­н­ня дерново-гле­йових і болот. ґрунтів, що утворилися на різних за генезисом, умовами заляга­н­ня, мех. і мінералог. складом без­карбонат. ґрунто­утворювал. породах; великі площі мішаних і сосн. лісів; значне й давнє госп. освоє­н­ня території, що зумовило, зокрема, обезлісне­н­ня певної частини ландшафтів, виникне­н­ня й роз­виток процесів дефляції, ерозії, дегуміфікації ґрунтів, збільше­н­ня посушливих явищ. Для М. л. характерна водна міграція хім. елементів. Кисла реакція середовища та промив. вод. режим ґрунтів створюють умови для роз­чине­н­ня мінералів, роз­кла­да­н­ня орган. речовин на дренов. ділянках, міграції вивільне­н­ня хім. елементів у іон­ній, колоїд. та суспензій. формах. У теплий період року, під час повеней, вод. міграція елементів досягає макс. рівня, взимку — мінімального. Пере­важна частина М. л. є обʼєктом інтенсив. с.-г. природокористува­н­ня, тому в них знач. пошире­н­ня набула техноген­на міграція речовини й енергії. Заг. рисою М. л. України є велика мозаїчність природно-територіал. комплексів, їхнє часте чергува­н­ня. На височин. і низовин. рівнинах з малопотуж. антропоген. покривом на крейд. породах (Волинське Поліс­ся) пере­важають ландшафти терас. та алювіал.-зандрових рівнин з дерново-підзолистими та дерново-гле­йовими ґрунтами, суборами і борами; на височин. і низовин. рівнинах з малопотуж. антропоген. покривом на кри­сталіч. породах (Житомирське Поліс­ся) роз­винені ландшафти морен­но-зандрових і зандрових рівнин з дерново-підзолистими ґрунтами, борами, суборами та низин. болотами; характерні також ландшафти знеліс. й еродованих лесових «островів» з сірими ліс. ґрунтами; у межах низовин. рівнин з потуж. антропоген. покривом (Київське Поліс­ся) більшу частину площі за­ймають морен­но-зандрові і алювіально-зандрові рівнини з легкими дерново-підзолистими ґрунтами, борами і суборами; значно поширені ландшафти дюн, піщаних пасм і кучугур. Чернігівському Поліс­сю властиві ландшафти терас., морен­но-зандрових і алювіально-зандрових рівнин з дерново-підзолистими ґрунтами, борами, суборами і низин. болотами. Трапляються ландшафти великих лесових «островів» з еродованими ґрунтами. Ландшафти Новгород-Сівер. Поліс­ся сформувалися пере­важно в низовин­но-рівнин. умовах на малопотуж. антропоген. від­кладах, що залягають на породах крейд. віку. Частина М. л., пред­ставлених мергелем і крейдою, належить до еродованої височини з глибокими річк. долинами, ярами та балками. Характер. структур. елементом М. л. Укр. Поліс­ся є ландшафти ліс. і лучно-болот. заплав числен. річк. долин. Вони також властиві тер. Малого Поліс­ся, де пере­важають ландшафти зандрових рівнин з дерново-підзолистими ґрунтами під сосновими, дубово- і грабово-дубово-сосновими лісами. Поширені ландшафти денудацій. рівнин з дерновими карбонат. ґрунтами під дубово-сосновими та грабово-дубовими лісами. М. л. України за­знали знач. антропоген. змін. Їх пере­важно використовують для с.-г. угідь; бл. третини — під лісами. М. л. дуже чутливі до антропоген. навантажень, їхній стан знач. мірою залежить від характеру, структури, технології та інтенсивності природокористува­н­ня.

Завантажити статтю