МОБІЛІЗА́ЦІЯ ПРОМИСЛО́ВОСТІ В УКРАЇ́НІ НА ПОЧА́ТКУ 20 ст. — пере­будова економіки та керівних ін­ститутів з метою забезпече­н­ня потреб вій­ни. Мобілізація промисловості (М. п.) тісно повʼязана з мілітаризацією (див. Мілітаризм), евакуацією, індустріалізацією, концентрацією, монополізацією, держ. регулюва­н­ням вироб. потужностей. 1905–07, у ході рос.-япон. вій­ни 1904–05 та деякий час після її закінче­н­ня, було проведено частк. мобілізацію казен. під­приємств і низки суднобуд. заводів, роз­таш. на укр. землях («Бел­ліно-Фендеріх» в Одесі, Миколаївського суднобудівного заводу та ін.). Під час 1-ї світової вій­ни М. п. проводили на значно вищому рівні. Уже 1 жовтня 1914 під контроль уряду Рос. імперії взято ф-ки стратег. характеру. Організов. у травні 1915 Особл. нарада з оборони мала своїх пред­ставників у м. Катеринослав (нині Дні­про), Керч (нині АР Крим), Чернігові, Херсоні, Полтаві; Особл. нарада щодо палива — комісію в Харкові та бюро в Одесі. Тоді ж на найбільші під­приємства прибули по­стійні ін­спектори військ. мін-ва Рос. імперії. Мідь, латунь, криця, свинець оголошено забороненими для екс­порту стратег. товарами, що змінило умови функціонува­н­ня металург. заводів Катеринославщини. Складовою частиною М. п. стали таксува­н­ня цін та реквізиції (торкнулися всіх цукрово-рафінад. заводів Київщини), за­провадже­н­ня сірник., камʼяновугіл. держ. монополій (мало значе­н­ня для Волині й Донбасу). У 2-й пол. 1915 роз­почато М. п. окремих губерній країни, мілітаризацію праці (знято всі обмеже­н­ня щодо викори­ста­н­ня праці жінок і дітей, отримали броню від фронту кваліфіков. робітники, залучено до праці військовополонених). У січні 1916 з ініціативи Харків. земства в регіоні введено військ.-пром. повин­ність.