Мова Ярослав
МО́ВА Ярослав (справж. — Гарасименко Ярослав Антонович; ін. псевд. — Славко; 05. 03. 1922, м. Кременець Волин. губ., нині Терноп. обл. — серпень 1943) — поет, публіцист. Член товариства «Просвіта». Від весни 1931 мешкав у Луцьку, де закін. гімназію (1941). Відтоді працював у Допомог. комітеті та був послушником у Луцькому Свято-Троїц. соборі, допомагав митрополитові Полікарпові (Сікорському). Друкувався в часописах, зокрема «Українському голосі» (1942) тощо. Від весни 1943 — культурно-освіт. референт Крайового Проводу ОУН на пн.-зх. укр. землях, працівник політ. відділу УПА–Північ. Поезія М. розкривала зло й закликала до нещад. безстраш. боротьби з ним, його публіцистика з винятк. легкістю й без емоц. уїдливості разила противника своїми чеснотами. У своїх творах закликав українців поривати з віковою уявою рабства й лихоліття і в перемозі, а не в смерті бачити своє земне визволення.
Рекомендована література
- Шумук Д. Спомини // Свобода. 1973, 1 листоп.;
- Рожко В. Забутий мистець і невідома його могила... // Нові дні [Торонто]. 1996. № 553;
- Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930–1955). Торонто; Л., 2014.
Завантажити статтю
Людина 
