Мовні контакти

МО́ВНІ КОНТА́КТИ — взаємодія двох (чи більше) мов, що має місце в ході спілкування носіїв цих мов, принаймні один із яких володіє (пасивно чи активно) цими мовами. Відбуваючись у психіці таких мовців, М. к. зумовлюються причинами істор., соц. і культур. характеру, тобто, в кінц. рахунку, потребами спілкування між різними етносами і соціумами. М. к. можуть локалізуватись не лише на пограниччі ареалів різних мов, а й усередині цих ареалів — унаслідок міграцій насел., завоювань, торговел. зв’язків, реліг. впливів, культур. взаємин тощо. Подібна взаємодія може відбуватися не лише між різними мовами, а й між різними ідіомами тієї самої мови, напр., між одним із її діалектів і літ. варіантом або між двома діалектами. М. к. бувають різними за масштабом, поширенням і тривалістю своїх наслідків, з одного боку, охоплюючи значні мовні спільноти, а з ін., виступаючи в мовній діяльності окремого індивіда (напр., у разі вивчення ним іноз. мови). Мовне контактування виявляється у вигляді мовної інтерференції, тобто змін у системі і нормах вжитку, перш за все на фонет. рівні, принаймні однієї з контактуючих мов (ідіомів). В Україні найрозповсюдженішою є обопільна інтерференція укр. та рос. мов. В істор. плані т. зв. залишк. інтерференція в межах певного мовного ареалу виявляється у вигляді субстрату (залишкових слідах мови тубільців у мові прийшлого насел.) і суперстрату (залишках мови прийшлого насел. в мові тубільців). Для протоукр. діалектів можна припустити кілька субстратів: іран. (скіфський), індоарій. (сіндський), палеобалкан. (дакійський) і кельт.; найімовірнішим суперстратом української мови є варязький. У пізніші часи українська мова контактувала з ін. слов’ян. (рос., польс., чес., словац.), румун., угор., тюрк. мовами. Наслідком М. к. є мовні запозичення, тобто засвоєння одиниць однієї мови (найчастіше слів чи їхніх семант. варіантів, а також звуків, морфем, фразеологізмів та синтаксич. конструкцій і моделей). В укр. мові до запозичених належать фонема [f], префіксал. морфема ультра-, фразеологізм як ся маєш, а також слова герман. (князь, хліб), грец. (ікона), тюркс. (козак) походження та ін. Спільні запозичення в мовах, об’єднаних істор. приналежністю до певного мовно-культур. ареалу (зокрема європ.-амер., до якого зараховують і укр. мову), належать у цих мовах до класу інтернац. лексики (інтернаціоналізмів). До них в укр. мові належать слова, що походять із класич. мов (граматика, форум), а також англ. (футбол), франц. (коньяк) тощо. Результатом мовного контактування на рівні системи мови є мовна конвергенція, що у випадку спорід. мов на пізнішому етапі їхнього розвитку може істотно збільшувати ступінь їхньої близькості. Ін. проявом конвергенції, спричиненої М. к., може бути виникнення мовного союзу, піджінізація і креолізація (істотне спрощення мови-джерела в умовах постій. масових етномов. контактів з подальшим перетворенням її на рідну мову певного етносу), а також койне як наддіалект. засіб спілкування (див. також Міжмовні контакти української мови).

Розмір шрифту

Мовні контакти

Рекомендована література

Інформація про статтю