Мовчан Олександр Андрійович
Визначення і загальна характеристика
МОВЧА́Н Олександр Андрійович (24. 03. 1932, смт Нова Ушиця, нині Хмельн. обл. — 20. 09. 2006, Київ) — актор. Заслужений артист України (2002). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1961). Відтоді працював на Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (Київ, з перервою); 1966–71 — актор Театру групи рад. військ у Німеччині. М. була властива стримана манера виконання драм., трагед., лірич. та гострохарактер. ролей.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- у кіно — Козак («Кров людська — не водиця», реж. М. Макаренко, 1960), Саричев («Закон Антарктиди», реж. Т. Левчук, 1962), Романчук («Три доби після безсмертя», реж. В. Довгань), Улан («Наймичка», реж. І. Молостова, В. Лапокниш; обидва — 1963), Бабич («Гадюка», реж. В. Івченко, 1965), Злодій-рецидивіст «Інтелігент» («Інспектор карного розшуку», реж. С. Цибульник, 1971), Бандит («Абітурієнтка», реж. О. Мішурін, 1973), Безпалов («Дума про Ковпака», реж. Т. Левчук), Михайло Антонович («Острів юності», реж. Ю. Слупський, Б. Шиленко; обидва — 1976), Нокс («За п’ять секунд до катастрофи», реж. А. Іванов), Начальник будівництва («Впізнай мене», реж. В. Попков; обидва — 1977), Тарас Ілліч («Мужність», реж. Б. Савченко), Ксьондз («Високий перевал», реж. В. Денисенко; обидва — 1981), Інспектор («Інспектор Лосєв», реж. О. Гойда, 1982), Письменник («Українська вендета», реж. В. Крайнєв, 1990; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Огородников («Поїзд милосердя», реж. І. Хамраєв, 1964, «Ленфільм»), Лавреньов («Син чемпіона», реж. А. Осипов, 1977), Симон Левайда («Диво в краю забуття», реж. Н. Мотузко, 1991; обидва — Одес. кіностудія худож. фільмів), Остап Мартинович («Зустрінемося біля фонтана», 1976), В’язников («Ти пам’ятаєш», 1979; обидва — реж. О. Ніколаєвський, Свердлов. кіностудія).
Завантажити статтю
Людина 
