Мовчання

МОВЧА́ННЯ — дія або стан за значе­н­ням діє­слова мовчати, тобто утрима­н­ня від мови, висловлювань, викори­ста­н­ня голосу. У широкому антропол. ро­зумін­ні М. — від­сутність або незадіяність на­станови на словесне, знакове, екзистенц. вираже­н­ня; в позитив. значен­ні — духовна зосередженість, що звільняє субʼєкта від необхідності реалізації у сфері наявно існуючого, водночас покладаючи остан­нє як предмет його уваги і піклува­н­ня («мовчазна присутність», на від­міну від без­­субʼєкт. тиші). М. — один із най­глибших символів у багатьох культурах. Так, у стародав. Китаї М. асоціюється з недія­н­ням (увей) і пустотою духу («Дао де цзін», «Чжуан-цзи»); у християн. світі М. по­стає як онтол. характеристика «без­начал.» Першої іпостасі Бога, символізує жертовність, смире­н­ня, смирен­номудрість людини, є сутніс. виміром молитовно-духов. практики (зокрема в ісихазмі). Сучасна культура гостро артикулює тему М. у музиці, поезії (як «коротке слово поміж двох дов­гих мовчань» ви­значав поезію А. Мальро) — сферах, що стримують натиск галасливо-без­тям. повсякде­н­ня.

Завантажити статтю