Могила-Бельмак

МОГИ́ЛА-БЕЛЬМА́К – пагорб, геологічна та археологічна пам’ятка, найвища вершина Приазовської височини. Знаходиться в центр. частині височини, у межах Більмац. р-ну Запоріз. обл., у верхів’ї р. Бельманка (притока Берди), на сх. околицях с. Трудове. Вис. 324 м над р. м. Є гол. вододілом річок, що течуть на Пд., в Азовське море, та Пн. Зх. — у бас. Дніпра. М.-Б. є виходом докембрій. кристаліч. порід Українського щита, представлених світло-сірими неоднорід. біотитовими гранітами. На схилах зростає різнотравно-типчаково-ковилова рослинність. На верхівці М.-Б. — насип. курган вис. 8 м і діаметром до 100 м, що належить до доби пізньої бронзи. Тут встановлено топогр. вежу. Під насипом кургану побл. М.-Б. досліджено рідкісне святилище (15–12 ст. до н. е.). Усього в р-ні М.-Б. нараховують до 30-ти курганів. М.-Б. з 3-х боків оточує граніт. кар’єр Придніпров. залізниці довж. 1,3 км і шир. 500 м, що створює загрозу руйнування пам’ятки.

І. П. Ковальчук