МОГИЛЕ́ВСЬКИЙ Ем­мануїл Ізраїльович (17. 10. 1918, Миколаїв — 22. 12. 2014, м. Троїцьк Моск. обл.) — астрофізик. Доктор фізико-математичних наук (1966), професор (1978). Заслужений діяч науки і техніки РФ (1999). Закін. Київський університет (1941), де 1940–43 й працював у Астроном. обсерваторії (під час 2-ї світової вій­ни — у с. Висока Дубрава побл. м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ; спо­стерігав зі спектрогеліо­графом, досліджував активність Сонця для магніто­сфер. про­гнозів). Від 1943 — в Ін­ституті земного магнетизму, іоно­сфери та роз­по­всюдже­н­ня радіохвиль РАН (Троїцьк): 1954–87 — завідувач від­ділу фізики Сонця, 1987–2014 — гол. н. с. Наукові дослідже­н­ня: геліофізика, ви­вче­н­ня звʼязків соняч., магніт. й іоно­сфер. явищ, коротко­строк. про­гнози магніт. та іоно­сфер. збурень для радіозвʼяз­ку. Під керівництвом М. створ. установки з дослідж. соняч. магніто­гідродинаміки, соняч. спалахів і структури магнітоплазми. Одним із перших почав за­стосовувати в дослідж. Сонця методи синергетики та фрактал. аналіз. Організував ви­вче­н­ня сонячно-земної фізики на станціях в Іркутську, Ус­сурійську (Примор. край; обидва — РФ), Алма-Аті (нині Алмати), Ташкенті.