Могилевський Леонід
МОГИЛЕ́ВСЬКИЙ Леонід (псевд. — Моґі Леонід; 14. 07. 1898, Одеса — 21. 04. 1976, Париж) — кінорежисер, кінокритик. Учасник 1-ї світової війни. Закін. юрид. факультет Одес. інституту нар. господарства (1924). Працював юрид. радником Одес. кіностудії Всеукр. фотокіноуправління, монтажером та асист. реж. М. Салтикова; від 1923 — реж. відділу кінохроніки та наук. кіно. Разом із О. Довженком ініціював створення першої кінотеки укр. фільмів. 1927 у відділі кінохроніки під керівництвом М. розпочато випуск «Кінотижня», пізніше — «Кіножурналу» Всеукр. фотокіноуправління. Створив монтаж. фільм «Документи епохи» (співавт., 1928). Наприкінці 1920-х рр. емігрував до Франції, під час 2-ї світової війни — до США. Згодом повернувся до Європи, знімав кінокартини у Франції та Італії. Працював дир. монтаж. цеху париз. кіностудії «Еден Продуксіон» до 1935. Після еміграції з СРСР зняв бл. 20 картин, серед яких — «В’язні без ґрат» (1938), «Дві жінки» (1940), «Аравійська операція» (1944), «Завтра — надто пізно» (1950), «Чоловіки хочуть жити» (1961). Член бюро Товариства друзів рад. кіно. Автор низки публікацій у ж. «Кіно», присвяч. укр. кінохроніці та проблемам її розповсюдження за кордоном — «Початок зроблено» (1925, № 1), «Чи корисні виробничі фільми» (1926, № 6), «За кіносуспільність» (1927, № 3), «Рух, що починається розвиватися» (№ 2), «Єдиний центр» (№ 5; обидві — 1928), «Кінохроніку на закордонний екран» (1929, № 3). 1929 у Парижі надруковано статтю М. «Чому і для чого знімалася картина “Генеральна лінія” С. Ейзенштейна» (ж. «Photo Cine», № 19) про рад., зокрема й укр., кіномистецтво. Одного з персонажів фільму «Безславні виродки» К. Тарантіно (2009) названо псевд. М. задля вшанування його фільмів амер. періоду — «Париж уночі» (1943), «Зупинка на вимогу» (1946).
Рекомендована література
- Госейко Л. Історія українського кінематографа. К., 2005;
- Його ж. Леонід Могилевський: від ВУФКУ до європейських кіностудій // Кіно-Театр. 2018. № 5.
Завантажити статтю
Людина 
