Могильники епохи Київської Русі

Визначення і загальна характеристика

МОГИ́ЛЬНИКИ ЕПО́ХИ КИ́ЇВСЬКОЇ РУСІ́ — одна з основних категорій археологічних памʼяток. М. е. К. Р. поділяють на 2 групи: курган­ні та ґрунтові (або без­курган­ні). Перші зʼявилися раніше (див. Курган) — у 2-й пол. 1 тис. (окрім Пруто-Дністров. регіону), другі — пере­важно під впливом християнства впродовж перших століть 2 тис. Ві­домі також кенотафи — мемор. комплекси на честь загиблих далеко від домівки. Дослідж. М. е. К. Р., започатк. понад 100 р. тому, дали змогу зі­брати значну інформ. базу про них. Поховал. обряд давньорус. насел., сформов. під впливом різних соц., етніч., реліг. чин­ників, у своєму роз­витку про­йшов кілька етапів: кремація на стороні та на місці похова­н­ня, інгумація на рівні давньої поверх­ні та в під­курган. ямі, трупопокладе­н­ня в ґрунт. могилі. Роз­ташува­н­ня курганів невеликих роз­мірів без­системне, ґрунт. захороне­н­ня здебільшого роз­міщені рядами. Для ран­нього етапу (9–11 ст.) характерна наявність різноманіт. су­провід. інвентаря, згодом під впливом нової релігії (християнства) ця традиція по­ступово зник­ла.

Літ.: Моця А. П. Погребальные памятки южнорус­ских земель ІХ–ХІІІ вв. К., 1990.

О. П. Моця

Завантажити статтю