Могилюк Володимир Олександрович

Визначення і загальна характеристика

МОГИЛЮ́К Володимир Олександрович (11. 08. 1957, Миколаїв) — поет, перекладач. Член НСПУ (2001). Закін. Одес. мед. інститут (1980). Відтоді працює в мед. установах Кропивниччини: цеховим лікарем у Світловод. центр. рай. лікарні (1980–85), зав. терапевт. відділ. мед.-сан. частини заводу «Червона Зірка» (1985–2001), від 2001 — дільнич. лікар Центру первин. мед.-сан. допомоги № 1 у Кропивницькому. Дебютував віршем у кіровогр. міській «Вечірній газеті» (1994, 3 червня). Пише також байки та літ. пародії. Друкується у г. «Веселі вісті», «Літературна Україна», часописах «Віт­чизна», «Дзвін», «Березіль», «Бористен», «Вежа», «Весела Січ», «Ятрань», «Степ», «Слобожанщина». М. створює поет. образи засобами оригінал. метафорики афористичності, звукопису, використовуючи традиц.-римувал. техніку версифікації. У пародій. текстах прагне до іроніч. діалогу з пародійов. автором, намагається наслідувати його як стилістично, так і конструктивно, вдається до пародійно-стиліст. циклів. Окремі твори вміщені в колект. вид. «Тарас Шевченко у моєму житті» (К., 2004), «20 × 20. Письменники сучасної Кіровоградщини» (Кр., 2004), «Шевченкіана степова» (Кр., 2005), «Україна — моя Батьківщина» (К., 2006), «Блакитні вежі» (т. 1, Кр., 2011). Автор кн. перекл. «Плескіт голубиних крил» (з А. Тарковського, 2004) та «Родом із України. 10 поетів епохи російської срібної доби» (2012), упорядник літ. серії «Євшанові сходи», антологій «Євшан» (поезія, 2000) та «П’яте колесо» (гумор, 2002), літ. альманаху «Золоте поле» (2009; усі — Кіровоград). Низку поезій М. покладено на музику композиторами Б. Притулою, А. Фоменком, В. Гаврилюком.

Завантажити статтю