Модестов Василь Іванович
Визначення і загальна характеристика
МОДЕ́СТОВ Василь Іванович (24. 01(05. 02). 1839, с. Кемци Новгород. губ., нині Твер. обл., РФ — 13. 02. 1907, Рим) — історик античної культури, перекладач. Навч. у Новгород. духов. семінарії (1853–56), Гол. пед. інституті (С.-Петербург, 1856–59), після його закриття — на істор.-філол. факультеті С.-Петербур. університету (закін. 1860). Викладав лат. мову та заг. історію в Олонец. губерн. гімназії (м. Петрозаводськ, Росія); 1862–64 — у наук. відрядженні для підготовки до професор. звання в Німеччині та Італії. Вивчав творчість давньорим. історика Тацита; цій темі присвятив магістер. дис., яку захистив 1865 у С.-Петербур. університеті. Працював у Новорос. університеті в Одесі: 1865–67 — доцент кафедри рим. словесності, 1889–93 — ординар. проф. класич. філології; від 1867 — доцент, від 1868 — екстраординар., 1869 — ординар. професор кафедри римської словесності Казан. університету (Росія), де захистив 1868 доктор. дис. «Римская письменность въ періодъ царей» (видана також нім. мовою — «Der Gerbauch der Schrift unter den Römischen Königen», Berlin, 1872); від 1869 — ординар. проф. Університету св. Володимира у Києві, водночас від 1871 читав лекції у Київ. духов. академії; 1877–89 (з перервою) — викладач лат. мови у С.-Петербур. духов. академії та університеті; 1880–86 за критику уряд. політики в галузі нар. освіти був відсторонений від викладац. роботи й змушений зосередитися винятково на публіцист. діяльності. Від 1893 — у Римі. Вивчав проблеми рим. історії, а також питання зародження та становлення лат. писемності. Захоплення давньою рим. історією особливо чітко проявилося в остан. — італ. — період життя М., коли він отримав можливість безпосередньо ознайомитися з результатами новітніх археол. та істор. досліджень з цієї тематики. Підсумком стала низка публікацій наприкінці 1890-х — поч. 1900-х рр. (як в наук. періодиці, так і окремо), що містять унікальний для вітчизн. антикознавства того часу огляд археол. культур Італії від епохи палеоліту до виникнення Риму. Гол. наук.-пед. доробок — посібник «Лекціи по исторіи римской литературы» (курсъ 1–2, К., 1873–74; курсъ 1–3, С.-Петербургъ, 1888) та праця у 2-х ч. «Введеніе въ римскую исторію» (С.-Петербургъ, 1902–04); у 1904–06 було надрук. декілька статей 3-ї частини цього вид., однак завершити розпочату роботу не встиг. М. співпрацював з ред. вид. «Энциклопедическій словарь» Ф. Брокгауза та І. Ефрона, до якого написав низку статей з рим. історії. Перекладав твори Тацита, Горація, Б. Спінози.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Тацитъ и его сочиненія. С.-Петербургъ, 1864; О Германіи. Наука, школа, парламентъ, люди, стремленія. С.-Петербургъ, 1888; О Франціи. С.-Петербургъ, 1889; Русская наука въ послѣднія двадцать пять лѣтъ. О., 1890; Ученая жизнь въ Римѣ. С.-Петербургъ, 1892.