Мозолевський Іван Вікторович

МОЗОЛЕ́ВСЬКИЙ Іван Вікторович (01. 04. 1862, с. Тулиголове Глухів. пов. Черніг. губ., нині Кролевец. р-ну Сум. обл. — 03. 07. 1940, м. Харбін, нині Китай) — лікар, громадський діяч. Дядько В. Блакитного. Закін. Глухів. прог-зію, Колегію П. Ґалаґана у Києві (1880), Військ.-мед. академію в С.-Пе­тербурзі (1886). Служив військ. лікарем, зокрема від 1908 — організатор і гол. лікар шпиталю Заамур. округу прикордон. варти в Харбіні; від 1918 — гол. лікар Охорон. варти Китай.-Сх. залізниці. Від 1921 працював лікарем у г-зіях, 1924–35 — міський сан. лікар Харбіна. Зібрав велику колекцію орієнталістики, здебільшого предметів буддист. культу. В липні 1917 обраний головою Маньчжур. укр. окруж. ради, на поч. лютого 1918 склав повноваження через незгоду з позиціями ІV Універсалу УНР. У вересні того ж року обраний чл. Маньчжур. укр. тимчас. політ. ради. 3–19 жовтня 1918 — заступник укр. консула, 1921 — інспектор укр. гімназії, 1935–40 — чл. Укр. нац. колонії в Харбіні. Автор праці про роль укр. братських шкіл та колегій в житті України (1934).

Завантажити статтю