Мозурюнас Владас

МОЗУРЮ́НАС Владас (Mozūriūnas Vladas; 01. 02. 1922, Каунас — 09. 06. 1964, Вільнюс) — литовський поет. Член СП Литви (1943). Закін. Вищі літ. курси при Літ. інституті в Москві (1958). Працював ред. у ЗМІ (1940–64). Автор зб. віршів «Žemės sauja» («Жменя землі», 1947), «Saulėtekis» («Схід сонця», 1950), «Sąžinė ne­­gali tylėti» («Сумління не може мовчати», 1952), «Varpos iš laukų» («Польове колосся», 1955), «Šaltinis prie kelio» («Криниця край дороги», 1957) та ін., в яких осн. мотиви — героїка 2-ї світової вій­ни, романтика моря, краса інтим. почуттів, а також істор. минуле Вільнюса. Зб. віршів «Vilniaus etiudai» («Вільнюські етюди», 1958; 1980) була однією з перших спроб більш вільно осмислити історію й культуру міста в рад. період. Писав для дітей — поема «Legenda apie Vilniaus pilį» («Легенда про Вільнюський замок», 1971) тощо. Усі зазнач. твори опубл. у Вільнюсі. У ст. «Tautų draugystės dai­nius» («Співець дружби народів», 1961) розглянув творчість П. Тичини. Написав вірш-присвяту «Tarasui Ševčenkai» («Тарасові Шевченку»), переклав деякі поезії укр. поета, а також П. Тичини, П. Воронька, М. Гірника, І. Неходи, М. Шеремета. Окремі вірші М. українською мовою переклали В. Лагода, М. Шеремет, Д. Головко, Д. Чередниченко, М. Литвинець, Н. Поклад.

Завантажити статтю