Мокренко Анатолій Юрійович
МОКРЕ́НКО Анатолій Юрійович (22. 01. 1933, с. Терни, нині смт Недригайлів. р-ну Сум. обл. — 24. 03. 2020, Київ) — співак (баритон), педагог, культурно-громадський діяч. Батько О. Мокренко. Народний артист УРСР (1973), СРСР (1976). Держ. премії Грузії ім. З. Паліашвілі (1973), України ім. Т. Шевченка (1979). Респ. премія ім. М. Островського (1967). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (1995). Закін. Київ. політех. інститут (1956), працював у геол.-розв. експедиціях на Уралі, Донбасі, Кавказі, у Зх. Сибіру, Карпатах (за його участі відкрито родовище перліту, слюди, вермикуліту), результати дослідж. опублікував у збірниках АН УРСР. Після закінчення Київ. консерваторії (1963; кл. О. Гродзинського, М. Зубарева) був солістом опер. студії при ній. 1968–91 — соліст, 1991–99 — ген. дир. та худож. кер. Нац. опери України; водночас від 1985 — професор кафедри сольного співу Нац. муз. академії України (обидві — Київ). У репертуарі — твори укр., рос. та зарубіж. композиторів, укр. нар. і автор. пісні. Перший виконавець пісні «Два кольори» О. Білаша на вірші Д. Павличка. Гастролі в США, Канаді, Мексиці, Великій Британії, Німеччині, Франції, Іспанії, Швеції, Данії, Естонії, Литві, Латвії, Польщі, Чехії, Словаччині, Болгарії, Угорщині та ін. Записав на грамплатівки низку укр. нар. пісень, а також пісень укр. композиторів та опер. арій. Автор кн. «У серці — рідна Україна» (1994), «Знайти себе: Спогади» (2008; обидві — Київ). Знявся у фільмах «Тигролови» (роль Батька, 1994, реж. Р. Синько), «Тарас Шевченко. Заповіт» (1996, серії 7–9), «Поет і княжна» (князь Рєпнін, 1999). Про М. знято д/ф «Покликання» (1976), «Співає А. Мокренко» (1981), «Товариш пам’ять» (1983); фільм-оперу «Лючія ді Ламмермур» за участі Є. Мірошниченко (1980; усі — реж. О. Бійма).
Додаткові відомості
- Основні партії
- Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Микола, Остап («Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» М. Лисенка), Гаральд, Максим («Ярослав Мудрий», «Арсенал» Г. Майбороди), Тугар Вовк («Золотий обруч» Б. Лятошинського), Перелесник («Лісова пісня» В. Кирейка), Онєгін («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе), Ді Луна («Трубадур» Дж. Верді), Скарпіа («Тоска» Дж. Пуччіні).
- Основні праці
- Співак і радянська опера // Музика. 1975. № 1; Співак і пісня // КіЖ. 1977, 15 верес.; Теорія і практика вокального мистецтва // Музика. 1979. № 3.
Рекомендована література
- Мороз Л. Його велике серце // Дніпро. 1968. № 7;
- Зоценко М. З піснею в серці: Нарис про Анатолія Мокренка. К., 1978;
- Качкан В. Анатолій Мокренко: лірична розповідь про співака. К., 1989;
- Кушнір Л. Анатолій Мокренко: «Я довго шукав себе в житті» // Україна молода. 2010, 12 листоп.;
- Гамкало І. «...До тихих вод, до ясних зорь» (з нагоди 80-річчя від дня народж. співака) // Театр.-концерт. Київ. 2013. № 1.
Завантажити статтю
Людина 
