МОРО́ЗОВ Іван Олександрович (14. 01. 1920, с. Лебедин Звенигород. пов. Київ. губ., нині Шполян. р-ну Черкас. обл. — 22. 03. 2010, Мос­ква) — військовик. Герой Радянського Союзу (1943). Учасник 2-ї світової вій­ни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. В армії від 1938. Закін. Харків. артилер. училище (1940), Військ. артилер. інж. академію (Москва, 1956), артилер. інж.-тех. курси Пензен. вищого артилер. інж. училища (РФ, 1961). На фронті від 1941. Від­значився у липні 1944 як командир батареї 76-мм гармат 940-го артилер. полку 370-ї стрілец. дивізії під час форсува­н­ня Вісли та утрима­н­ня плацдарму побл. м. Пулави (нині Люблін. воєводства, Польща). Після вій­ни продовжив службу в армії, зокрема викладав у Тамбов. артилер.-тех. (РФ, 1956–58) і Київ. вищому артилер. інж. (1958–59) військ. училищах. Від 1971 — полковник у запасі. Мешкав у Москві, до 1981 працював у Всесоюз. н.-д. екс­перим.-кон­структор. ін­ституті продовол. машинобудува­н­ня.