Морозов Костянтин Петрович

Визначення і загальна характеристика

МОРО́ЗОВ Костянтин Петрович (03. 06. 1944, с-ще Брянка, нині місто Луган. обл.) — військовик. Генерал-полковник (1991). Над­звич. і Повноваж. Посол України (2005). Орден «За мужність» 3-го ступеня (1996). Закін. Харків. вище військ. авіац. училище льотчиків (1967), Військ.-повітр. академію (1975), Військ. академію Ген­штабу (1986). Від 1967 — на службі у частинах ВПС ЗС СРСР, де про­йшов шлях від льотчика до командувача 17-ї повітр. армії (Київ. військ. округ). У вересні 1991 обраний першим Міні­стром оборони України. Доклав багато зусиль для забезпече­н­ня військ. незалежності України і невходже­н­ня її в інтеграц. схему оборон. структур країн СНД, ви­значе­н­ня концептуал. засад і організації Воєн. доктрини держави, роз­робле­н­ня Концепції ЗС України, створе­н­ня Міністерства оборони, Ген­штабу, формува­н­ня видів ЗС України. Великого значе­н­ня надавав спів­робітництву у військ. сфері зі США, Німеч­чиною, Польщею та ін. країнами НАТО. У жовтні 1993 ви­йшов у від­ставку за влас. бажа­н­ням через суперечності у по­глядах з Президентом України Л. Кравчуком: М. ви­ступав проти пере­дачі РФ укр. частини Чорномор. флоту, а також подальшого пере­бува­н­ня на укр. тер. ВМС ін. держави. 1994–96 — позаштат. консультант Комісії ВР України з питань оборони та держ. без­пеки; від 1996 — на дипломат. службі, зокрема 1998–2000 — за­ступник голови, 2005–07 — голова Місії України при НАТО; 2000–01 — Над­звич. і Повноваж. Посол України в Ірані. Автор спогадів «Моя українізація» (К., 2014).

Літ.: Горєлов В. Костянтин Морозов: Штрихи до порт­рету // Військо України. 2009. № 6.

В. І. Горєлов

Завантажити статтю