Морозовський Ной Самійлович
МОРОЗО́ВСЬКИЙ Ной Самійлович (05. 07. 1892, м. Олександрія Херсон. губ., нині Кіровогр. обл. — 14. 09. 1953, Київ) — лікар-фтизіатр. Чоловік М. Чижевської — сестри Д. Чижевського. Навч. у Петрогр. психоневрол. інституті (нині С.-Петербург, 1914–18), закін. мед. факультет Київ. університету (1919). Працював у Харкові: 1920–25 — зав. підвідділу заг. та спец. мед. допомоги та секції боротьби з туберкульозом Наркомату охорони здоров’я УРСР; від 1925 — завідувач відділу соц. патології і профілактики туберкульоз. інституту. 1932 присвоєно кваліфікацію проф. без захисту доктор. дис., 1946 ВАК затв. ступ. д-ра мед. н. та звання проф. Від 1934 — заступник директора з наук. частини, зав. терапевт. клінікою, 1944–46 — директор, 1946–50 — наук. кер. Київ. туберкульоз. інституту (нині Інститут фтизіатрії і пульмонології НАМНУ), водночас 1935–53 — завідувач кафедри фтизіатрії Київ. інституту удосконалення лікарів. Під час 2-ї світової війни перебував у евакуації в Уфі (РФ), був консультантом у шпиталях. 1944–49 — гол. фтизіатр МОЗ УРСР. У зв’язку з фабрикуванням «справи лікарів» 1953 кілька разів викликався на допити у КДБ. Осн. напрям наук. діяльності — організація виявлення та лікування туберкульозу. У рідному місті його ім’ям названо провулок.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Парагилюсный туберкулез у взрослых. К., 1937; Клиника гематогенно-диссеминированного туберкулеза легких. К., 1939; Искусственный пневмоторакс. Уфа, 1942 (співавт.); Раннее выявление туберкулеза легких. К., 1946; Клиника лечебного пневмоторакса. К., 1946 (співавт.); Ранние формы туберкулеза и их выявление. К., 1952.
Рекомендована література
- Сліпуха І. М. Роль Н. С. Морозовського в організації боротьби з туберкульозом в Україні (до 100-річчя з дня народження) // УПЖ. 1994. № 4.
Завантажити статтю
Людина .jpg)
