Морське право

Визначення і загальна характеристика

МОРСЬКЕ́ ПРА́ВО — комплексна система основоположних принципів і норм, спрямованих на врегулюва­н­ня су­­спільних від­носин, що складають­ся в процесі освоє­н­ня і збереже­н­ня потенціалу Світового океану. Осн. елементи цієї системи: між­нар. (публічне) М. п., між­нар. приватне М. п., внутр. М. п. (законодавство) держав. Ці елементи на­стільки повʼязані між собою, що ще на етапі склика­н­ня 3-ї Конф. ООН з мор. права у резолюції ГА ООН від 16 листопада 1973 осн. зав­да­н­ням конф. ви­значено прийня­т­тя конвенції з усіх питань, що стосуються М. п., і під­креслено, що про­блеми мор. простору тісно повʼязані, тому їх необхідно роз­глядати у сукупності. Водночас кожен із вказаних елементів цієї системи можна роз­глядати як самост. систему, що має свої обʼєкт і предмет наук. дослідж., методи правового регулюва­н­ня тощо. Система М. п. формувалася впродовж багатьох сторіч у результаті еволюції як результат сусп. практики, виробленої під впливом по­ступ. усві­домле­н­ня людиною необхідності встановле­н­ня належ. правопорядку у сфері освоє­н­ня та збереже­н­ня потенціалу Світ. океану. Так, в антич. період і в ран­ньому Середньовіч­чі під­ґрунтям системо­утворюв. властивостей цієї системи було пра­гне­н­ня забезпечити пере­важно приватні або корпоративні інте­реси, повʼязані з мор. торгівлею, а її складовими елементами ви­ступали пере­важно правила, хоча і не санкціоновані будь-якою суверен. владою, але добровільно ви­знані купцями та торговцями всіх націй. У пізніший період, коли між­народні від­носини під­нялися на принципово новий рівень свого роз­витку, на перший план по­ступово ви­йшли публічні, держ. інтереси у сфері освоє­н­ня і збереже­н­ня потенціалу Світ. океану. Заг. ви­зна­н­ня між­народного права, створе­н­ня ООН як ін­ституції, діяльність якої спрямов. на під­тримку і зміцне­н­ня миру, без­пеки та роз­виток спів­робітництва в усіх сферах між­нар. від­носин, а також заснува­н­ня її спеціалізов. установ, насамперед Між­нар. мор. організації, сприяли остаточ. формуван­ню сучас. системи М. п. Прийня­т­тя Конвенції ООН з мор. права 1982 (її ще називають Кон­ституцією океанів), а також щорічні (починаючи від 1984) доповіді Ген. секр. ООН «Світовий океан і морське право», в яких вони роблять огляд всіх подій, що стосуються Світ. океану, і які є своєрід. звітами про роботу ООН у цій сфері, під­креслюють значущість М. п. для всієї світ. спільноти. М. п. як комплексна наука формувалася із роз­витком її складових елементів: між­нар. М. п., між­нар. приват. М. п., галузей внутр. права держав, які певною мірою стосуються про­блем викори­ста­н­ня просторів і ресурсів Світ. океану.

Найві­домішими пред­ставниками укр. науки у галузі М. п. є його основоположники — В. Корецький та О. Висоцький; вагомий внесок у роз­виток М. п. також зробили Т. Авєрочкіна, Г. Анцелевич, В. Демиденко, С. Кузнецов, О. Пере­верзєва, О. Савич, В. Серафимов, А. Сидоренко, Л. Тимченко, Ю. Шемшученко, О. Шемякін та ін. В. Корецький, який 1958 і 1960 очолював делегації УРСР на двох конф. ООН з М. п., одним із перших роз­почав ви­вче­н­ня про­блем правового статусу мор. просторів. 1950 у ст. «Новое в разделе “открытого моря”» (перед­рук. у зб. «Из­бран­ные труды», кн. 2, К., 1989) він перед­бачив поділ Світ. океану на окремі категорії мор. просторів, що остаточно на між­нар. договір. рівні реалізовано у Конвенції ООН з мор. права 1982. Протягом багатьох років у сфері наук. інтересів В. Корецького знаходилися пита­н­ня кодифікації між­нар. М. п., яким присвяч. ст. «История систематизации норм международного морского права» // «Очерки международного морского права» (Москва, 1962). О. Висоцький ви­вчав про­блеми свободи мор. дослідж., мор. регіоналізму, мор. правосубʼєктності України, працював над пита­н­нями делімітації мор. просторів України з РФ і Румунією. Його найві­доміші праці — «Правовые про­блемы свободы на­учных ис­следований в Мировом океане» (1974), «Морской регионализм: международно-правовые проб­лемы регионального сотрудничества государств» (1986), «К во­просу о содержании понятия регионального соглашения в свете расширяющегося регионального сотрудничества» (1987), «Пита­н­ня реалізації морської право­субʼєктності України» (1995; усі — Київ) та ін. Наук. школи з М. п. як комплекс. системи набули роз­витку в багатьох закладах вищої освіти і наук. установах України за класич. галузями права, що повʼязані з про­блемами освоє­н­ня та збереже­н­ня потенціалу Світ. океану. Так, про­блеми між­нар. М. п. досліджують спів­роб. від­ділу між­нар. права та порівнял. право­знавства Ін­ституту держави і права НАНУ та каф. між­нар. права Ін­ституту між­нар. від­носин Київ. університету; різноманітні аспекти між­нар. приват. М. п. і адм. права у сфері морегосп. комплексу — каф. мор. і митного права Нац. університету «Одес. юрид. академія». Але наук. роз­відки, що охоплюють всі складові М. п., здійснюють спів­роб. каф. мор. права Нац. університету «Одес. мор. академія», яка 1994 ви­окремлена у само­стійну і є першою та єдиною в Україні каф. від­повід. профілю. Від 1996 вона видає зб. наук. праць «Морське право: актуальні пита­н­ня теорії та практики». Для України низка питань з М. п. стала найбільш актуальною після від­новле­н­ня незалежності. Це про­блеми, повʼязані з делімітацією мор. просторів, зокрема роз­межува­н­ня континентал. шельфу з Румунією; про­типравне будівництво РФ насипу в Керчен. протоці 2003, що після анексії Криму 2014 став частиною мосту, викори­ста­н­ня РФ ресурсів континентал. шельфу Укра­їни в р-ні Крим. п-ова та захопле­н­ня укр. військ. кораблів РФ у 2018.

Літ.: Шемякин А. Н. Морское право: Учеб. пособ. Х., 2004; Його ж. Імплементація між­народно-правових норм у сфері викори­ста­н­ня Світового океану і морського дна в морське право України // Взаємодія між­нар. права з внутр. правом України. К., 2006.

О. М. Шемякін

Завантажити статтю