МОРСЬКІ́ ВІ́ДКЛАДИ — морські (донні) осади сучасних і стародавніх морів та океанів. Формува­н­ня М. в. почалося з появою на Землі перших водних басейнів (бл. 4 млрд р. тому) і від­бувалося протягом усієї геол. історії. М. в. складаються з осад. матеріалу різного походже­н­ня: териген. (утворюється внаслідок руйнува­н­ня гірських порід суші), біо­ген. (продукується мор. організмами), вулканоген. (викидається під­вод. і назем. вулканами) та хемоген­ного (випадає з мор. води хім. або біо­хім. шляхом). М. в. класифікують за різними ознаками залежно від зав­дань досліджень. За глиб. басейну М. в. поділяють на мілководні — літоральні або прибережні (обмежені глибинами в декілька метрів), неритові (до 200 м) та глибоководні — батіальні (до 3 тис. м), абісальні (від 3 до 6 тис. м) і гіпабісальні (понад 6 тис. м). Існують винятки, напр., у Чорному морі абісал. зона починається з глиб. 2 тис. м. Часто за­стосовують комплексну класифікацію П. Без­рукова, О. Лисицина, що враховує речовин­но-генет. і гранулометрич. склад М. в. Її автори виділяють осн. генет. групи М. в.: териген­ні, органоген­ні, вулканоген­ні, хемоген­ні; за гол. складовими речовин. складу (на основі кількіс. аналізів) роз­різняють уламкові (силікатні), глинисті, пірокластичні, кременеві, карбонатні, залізисті, глауконітові, марганцевисті, фосфатні та збагачені органіч. речовиною типи М. в. За гранулометрич. складом (за роз­міром пере­важаючої фракції) поділяють на грубоуламкові (брили, валуни, галька, гравій), піщані (великі, середні, дрібні), алевритові (великі, дрібні) і пелітові М. в. Залежно від тектоніч. режиму, клімату, рельєфу, глибини, біо­продуктивності, фіз.-хім. і динаміч. параметрів та ін. чин­ників у межах окремих мор. басейнів існують одночасно різноманітні умови, що об­умовлюють утворе­н­ня різних мор. фацій. Мілководні M. в. пред­ставлені різноманіт. фаціями берег. зони, ізольованих від­мілин, епіконтинентал. морів, континентал. і острів. шельфів. Це пере­важно териген­ні уламкові або органоген­ні карбонатні осади. У зонах сучас. прибереж. апвелінгів утворюються збагачені органіч. речовиною діатомові мули та фосфорити. До мілковод. M. в. приурочені залізні та марганцеві руди, роз­сипи важких мінералів (монациту, циркону, рутилу, каситериту, ільменіту, золота, алмазів та ін.), родовища природ. буд. матеріалів (піску, гравію, вапняків, глин), нерідко бувають нафтогазоматеринськими і нафтогазоносними. Осн. маса глибоковод. М. в. формується біля під­ніж­жя континентал. схилів і в глибоковод. конусах виносу, де осадконакопиче­н­ня має лавин. характер, а потужності териген. M. в. (турбідитів, гравітитів) місцями пере­вищують 10–15 км. Такі товщі можуть бути нафтогазоматеринськими. При від­дален­ні від джерел по­стача­н­ня териген. матеріалу потужності та швидкості накопиче­н­ня осадів скорочуються, збільшується роль біо­ген. матеріалу, формуються кременисто-глинисті, карбонатні від­клади та мергелі. M. в. центр. частин океанів пред­ставлені карбонат. та кременистими осадами, червоною глибоковод. океаніч. глиною. До глибоковод. M. в. приурочені поклади залізо-марганцевих конкрецій, в зонах середин­но-океаніч. хребтів роз­винені металоносні осади. Викопні М. в. постседиментацій. процесами пере­творюються в осад. гірські породи. До М. в. належать більшість вапняків, доломітів, мергелів і кременистих порід, значна частина глин і аргілітів, алевролітів, пісковиків, конгломератів, а з корис. копалин — багато заліз. і марганцевих руд, більшість фосфоритів, горючі сланці та ін. Чимало метаморфіч. гірських порід (гнейси, сланці, мармур) спочатку накопичувалися як М. в.