Морські науки

МОРСЬКІ́ НАУ́КИ Сукупність наук. дисциплін, що ви­вчають різні аспекти природи Світового океану (фіз., хім., біол., геол.), називають океано­логією. Інколи використовують тер­мін «море­знавство» для ви­окремле­н­ня моря загалом або конкрет. моря як обʼєкта дослідж. У зх. (пере­важно англомов.) літературі гол. терміном на по­значе­н­ня сукупності всіх наук про океани і моря є «океанографія», а «океанологія» — його синонім. Від 1940-х рр. окреме ро­зумі­н­ня цих термінів закріпилося в країнах колиш. СРСР, зокрема й в Україні, від­повід­но до нього «океанологія» є заг. поня­т­тям, а термін «океано­графія» обʼ­єд­нує лише фіз. та хім. складові океанології, тобто наук. дисципліни, що ви­вчають фіз. та хім. властивості мор. вод. середовища, закономірності фіз. і хім. процесів та явищ Світ. океану в їхній взаємодії з атмо­сферою, суходолом і дном. З огляду на поня­т­тя про оболонки Землі океано­графія ви­вчає гідро­сферу морів та океанів, мор. метео­рологія — атмо­сферу, мор. геологія — літо­сферу, а мор. біо­логія — біо­сферу. Інші М. н. й технології стосуються викори­ста­н­ня мор. довкі­л­ля людиною (судноплавство, суднобудува­н­ня, мор. енергетика, роз­робле­н­ня корис. копалин, рибальство, аквакультура, будівництво гідротех. споруд тощо). Усі вони базуються на фундам. та приклад. зна­н­нях, здобутих людством у межах осн. дисциплін океанології. До 1991 Україна володіла потуж. інфра­структурою мор. та океаніч. дослідж. (н.-д. установи, від­повід­ні каф. університетів, бази даних, дослідниц. судна та під­водні апарати, центри роз­робле­н­ня та виробництва вимірюв. техніки, мережа мор. гід­ро­метеорол. станцій, засоби при­йому та обробле­н­ня інформації від штуч. супутників Землі). Станом на 2013 мор. дослідж. в Україні за­ймалися: Морський гідрофізичний ін­ститут НАНУ та Біо­логії пів­ден­них морів Ін­ститут ім. О. Ковалевського НАНУ та їхні від­діл. в Одесі; Мор. від­діл. Гід­ро­метеорологічного ін­ституту Українського науково-дослідного; Морського рибного господарства та океано­графії Пів­ден­ний НДІ та його від­діл. в Одесі, Севастополі, Бердянську; Український науковий центр екології моря Міністерства екоресурсів України; Таврійський національний університет ім. В. Вернадського; Одеський національний університет ім. І. Мечникова та Одеський національний економічний університет; Гід­ро­метеорол. центр Чорного й Азов. морів (Одеса); київ. н.-д. установи Від­діл. наук про Землю НАНУ — Геологічних наук Ін­ститут НАНУ, Геофізики Ін­ститут ім. С. Суб­ботіна НАНУ; Геохімії мінералогії та рудо­утворе­н­ня Ін­ститут НАНУ, Укр. гід­ро­метеорол. ін­ститут, а також Про­блем математичних машин і систем Ін­ститут НАНУ та Центр про­блем мор. геології, гео­екології та осадового рудо­утворе­н­ня при Президії НАНУ. Нині мор. дослідж. продовжують за­йматися усі пере­раховані одес. та київ. наук. й освітні установи, крім того, Одес. філію Ін­ституту біо­логії морів реорганізовано в Ін­ститут мор. біо­логії НАНУ, від­діл. гідро­акустики Мор. гідрофіз. ін­ституту пере­підпорядковано Ін­ституту геофізики НАНУ (Одеса), Одес. від­діл. Мор. риб. господарства та океано­графії Пд. НДІ працює як самост. установа, а його Бердян. від­діл. при­єд­нано до НДІ Азов. моря, у складі Від­діл. наук про Землю створ. Наук. гідрофіз. центр НАНУ (Київ).

Літ.: Фізична океанологія. Терміни та ви­значе­н­ня основних понять: ДСТУ 4474:2005. К., 2007.

Ю. П. Ільїн

Завантажити статтю