Моруа Андре

МОРУА́ Андре (Maurois André; справж. — Émile Herzog, Еміль Ерцоґ; 26. 07. 1885, м. Ельбеф, департамент Примор. Сена, Франція — 09. 10. 1967, м. Неї-сюр-Сен, департамент О-де-Сен, Франція) — французький письмен­ник. Член Франц. академії (1938). Учасник 1-ї та 2-ї світ. воєн. Закін. Руан. ліцей ім. Корнеля (Франція, 1903). Був пере­кладачем при Британ. екс­педиц. корпусі. Дебютував романом «Les silences du colonel Bramble» («Мовча­н­ня полковника Брамбла», 1918). У 1920–30-х рр. створив трилогію з життя англ. романтиків: «Ariel, ou la Vie de Shelly» («Аріель, або Життя Шеллі», 1923), «La Vie de Disraeli» («Життя Дісраелі», 1927) і «Don Juan, ou la vie de Byron» («Дон Жуан, або Життя Байрона», 1930). У романах «Bernard Quesnay» («Бернар Кене», 1926), «Climats» («Мінливість коха­н­ня», 1928), «Le cercle de famille» («Родин­не коло», 1932) показав життя різних верств бурж. су­спільства. Після поразки Франції у 2-ї світової війні емігрував до США, де написав низку істор. та публіцист. матеріалів. Після поверне­н­ня на батьківщину видав зб. «A la recherche de Marcel Proust» («У пошуках Марселя Пруста», 1949), франц. романтикам присвятив кн. «Lélia, ou la Vie de George Sand» («Лелія, або Життя Жорж Санд», 1952), «Olympio, ou la Vie de Victor Hugo» («Олімпіо, або Життя Віктора Гюґо», 1955), «Les Trois Dumas» («Три Дюма», 1957), «Prométhée, ou la Vie de Balzac» («Прометей, або Життя Бальзака», 1965; усі — Париж). Твори М. побудовані на ретельно пере­вірених докум. фактах і глибокому психол. аналізі, мають виразне гуманіст. спрямува­н­ня; його приваблювали літератори-романтики й особистості романт. долі, чесноти й слабкості котрих зливаються в них із божествен. поклика­н­ням. Укр. мовою низку творів М. пере­клали О. Боднарович, О. Іваненко, Л. і П. Вороб­йови, І. Овруцька, Ю. Ка­линиченко, Я. Кравець, О. Леонтович, Ю. Мацкевич.

Завантажити статтю