МОСКАЛЕ́НКО Святослав Анатолі­йович (26. 09. 1928, с. Бравича Каларас. р-ну, Молдова — 20. 01. 2022, Кишинів) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1971), професор (1974), академік Молд. АН (1992). Державна премія Молд. РСР (1981) та СРСР (1988) у галузі н. і. т. Державні нагороди СРСР і Молдови. Закін. Кишинів. університет (1951), де від­тоді й працював. 1952–56 — у Кишинів. с.-г. ін­ституті; 1956–59 — асп. Ін­ституту фізики АН УРСР (Київ), де 1960 захистив канд. дис. «Энергетический спектр экситонов в недеформируемых ион­ных кри­стал­лах» (наук. кер. — член-кореспондент НАНУ К. Толпиго); 1960–64 — в Ін­ституті фізики та математики АН Молд. РСР; від 1964 — завідувач від­ділу теорії напів­провід­ників і квант. електроніки Ін­ституту приклад. фізики АН Молдови (обидва — Кишинів). Засн. наук. напряму та наук. школи у фізиці твердого тіла та неліній. оптики — фізика екситонів і біекситонів великої густини у напів­провід­никах. Встановив, що біекситонам властива коливал. і обертал. структура енергет. спектра при ви­значених від­ноше­н­нях мас електрона та дірки; стабільність на поверх­ні кри­сталу та у двовимір. напів­провід­ник. структурах; виявив можливість бозе-айнштайнів. конденсації екситонів і біекситонів в умовах квазірівноваги, коли їхні періоди існува­н­ня набагато більші від від­повід. періодів релаксації; зна­­йшов екситон­ні смуги по­глинан­ня і під­силе­н­ня світла при когерент. лазер. ви­промінюван­ні, яке спричиняє когерентну поляризацію середовища; встановив можливість надтекучого руху екситонів при їхньому проникнен­ні з освітленої у неосвітлену зони кри­стала; довів існува­н­ня поляритон. солітонів, утвор. з ультракоротких імпульсів когерент. екситонів і фотонів; за­пропонував методи роз­гляду когерент. біекситонів з врахува­н­ням їхньої внутр. електрон. структури. Спів­працював з укр. ученими. Автор низки статей в укр. наук. журналах. Брав участь у конф., семінарах, симпозіумах, нарадах з квант. електроніки, квант. хімії, статист. фізики, неліній. і когерент. оптики, спектро­скопії, люмінесценції, теорії напів­провід­ників у Києві (1967–68, 1975, 1978, 1980, 2002, 2006), Львові (1978–79, 1987, 1992), Чернівцях (1981), Харкові (1982, 1985), Ужгороді (1983), Донецьку (1989) та Одесі (1994, 2007). Його брат-близнюк — Всеволод — також став фізиком і отримав зва­н­ня академік Молд. АН.