Мотрич Володимир Михайлович
МО́ТРИЧ Володимир Михайлович (11. 01. 1935, Харків — 20. 02. 1997, Київ) — поет. Писав російською мовою. Був широко відомий у колах самвидаву. В офіц. періодиці вірші М. опубл. лише 1965 в харків. г. «Ленінська зміна», 1979–80 — у краснояр. г. «Красноярский комсомолец». Поезії М., а також спогади про нього Ю. Милославського й О. Верника вміщено в антології «У голубой лагуны» К. Кузьминського та Г. Ковальова (т. 3А, Псков, 2006), С. Шелкового у кн. нарисів «Очерки о литературе» (Х., 2014) у розділі «Русская литература Харькова — традиции и современность» та ін. збірниках неофіц. поезії. 1993 у Харкові, де називали його Метричем, вийшла єдина книга М. «Стихотворения и поэмы». Його творам властива чиста мелодійність, простота худож. засобів. Як зазначив Г. Титов, М. — унікал. поет ще й тим, що уникнув «дурного» й хибного вибору бути «радянським» чи «антирадянським», він — у своїх віршах — ніби й не помітив рад. владу. Харизматичний, обдарований, поет був послідовником символізму, навіть декадентом. М. присвяч. декілька розділів докум. роману «Молодой негодяй» Е. Лимонова (Москва, 2002), сибір. вид. «День и ночь» (2008, № 6) опублікувало популярний у 1960-і рр. вірш «Вольная воля...», окреме число літ. ж. «Лава» (2013, № 17) повністю присвяч. поету. Починаючи від 2005–06, М. досить швидко здобув справжню славу — посмертну. Написане ним розповсюджувалося в багатьох примірниках. Лексично поет надзвичайно стриманий, навіть архаїчний. У квітні 2010 у харків. прямому ефірі на радіо «Бест FM» вийшла автор. програма С. Потимкова «Город Икс», присвяч. поезії М. Він постать незвичайна, його творчість є донині непізнаним явищем.
Рекомендована література
- Топоров В. Причуды реки забвения // Похороны Гулливера в стране лилипутов. С.-Петербург; Москва, 2002;
- Милославский Ю. Мэтрич. Последний из декадентов: Владимир Мотрич // Частный корреспондент. 2010, 2 июля;
- Константинова Е. Поэт и его Отечество // Свобод. пресса. 2016, 17 апр.
Завантажити статтю
Людина 
