Мотронинський Свято-Троїцький монастир

Визначення і загальна характеристика

МОТРО́НИНСЬКИЙ СВЯ́ТО-ТРО́ЇЦЬКИЙ МОНАСТИ́Р Роз­таш. у реліктовому Мотрониному лісі Холодного Яру побл. с. Мельники Чигирин. р-ну Черкас. обл. Засн. (або від­новлений) як чол., імовірно, у 2-й пол. 16 ст. з благослове­н­ня митрополита Київського Йони (Протасевича). Однак існують монастир. пере­кази, згідно з якими перші згадки про Мотронин. обитель датовані 12 ст. У 1620 і 1621 геть­ман П. Конашевич-Сагайдачний видав універсали, якими взяв монастир під свій захист. У подальшому його під­тримували геть­мани П. Тетеря, П. Дорошенко, І. Скоропадський, митрополити Київські Сильвестр (Косов), Йосиф Нелюбович-Тукальський, Гедеон (Святополк-Четвертинський), єпис­коп Львівський, адміністратор Київ. митрополії Йосиф (Шумлянський). 1620–21, 1685, 1727 освячені деревʼяні, 1805 — мурована Троїц. церква (нині памʼят­ка архітектури нац. значе­н­ня). 1648 митрополит Сильвестр (Косов) видав обителі антимінс, управителів монастиря почали іменувати ігуменами. Під час турец. походів на Чигирин 1677–78, вірогідно, повністю зруйнований. Від 1685 з благослове­н­ня митрополита Київського Гедеона (Святополка-Четвертинського) монастир почали від­роджувати. 1717–53 (з пере­рвами) авторитет обителі зміцнював ігумен Ігнатій (Сахненко), 1753 — 68 — Мельхіседек (Значко-Яворський). У серед. 18 ст. ур­очище Холодний Яр стало центром гайдамац. руху, один із очільників Коліївщини М. Залізняк від 1767 був послушником монастиря. Від 1793 — позаштат. монастир Київ. єпархії з невеликою кількістю ченців і послушників. 1815 проведено позолоту іконостаса, 1817 — купола і хреста Троїц. церкви. 1820 зведено деревʼяну трапезну Іоан­но-Златоустів. церкву із дзвіницею. 1845 обитель від­ві­дав Т. Шевченко, який створив її акварел. малюнок. Від 1911 діяв як жін. монастир. Окрім землеволодінь, мав великий фрукт. сад (збирали до 30 тис. пудів фруктів за сезон). Від 1919 — осе­ре­док укр. пов­стан. руху на чолі з отаманами братами Чучупаками. Зі встановле­н­ням рад. влади 1921 у монастиря ві­ді­брано бл. 250 дес. землі. На поч. 1920-х рр. на його тер. організовано реліг. громаду, що офіційно орендувала приміще­н­ня колиш. монастиря й використовувала Троїц. та Іоан­но-Златоустів. церкви. По­становою секретаріату ВУЦВК від 21 листопада 1929 монастир і реліг. громаду остаточно ліквідовано, все майно та будівлі пере­дано с.-г. комуні. 1991 від­новлений як жін. монастир УПЦ МП.

Літ.: Мариновський Ю. Мотронинсь­кий монастир: Істор. нарис. 1990; Його ж. Православні монастирі на терені сучасної Черкаської області після 1917 року. 2002 (обидві — Черкаси).

Ю. Ю. Мариновський

Завантажити статтю