МОХ Олександр-Микола Іванович (псевд.: Араміс, Aramis, Орест Петрійчук, С. Лишкевич, Микола Олександрович, Адам Куновсь­кий, О. М., С. Л.; 22. 05. 1900, м. Глиняни, нині Золочів. р-ну Львів. обл. — 16. 11. 1975, м. Торонто, провінція Манітоба, Канада) — літературо­знавець, поет, публіцист, видавець. Навч. у Львів. духов. семінарії (1918–23) та таєм. університеті (1920–23). Восени 1920 заснував у Львові «Літ.-видавн. ін­ститут “Добра книжка”» (від травня 1930 — кооп. спілка «Видавн. ін­ститут “Добра книжка”»), що функціонував до 1939. Книги в ньому виходили як поза серіями, так і в окремих серіях, зокрема «Бібліотека Loγos», «Бібліотека історичних повістей», «Для світла», «Наша реліґія», «Цікаві пригоди», «Бібліотека слова». Публікував твори ще у шкіл. віці. 1917 ви­йшли вірші в гімназ. часописі «Від­родже­н­ня», 1924 у Львові видав поет. зб. «Про те, що я люблю: Еротики». Ред. кількох річників катол. ж. «По­ступ» (Львів, 1921–39), що виходив спочатку як «студентський вістник», а від 1927 — «вістник літератури й життя», орієнтов. на ширшу аудиторію. Творча молодь згуртувалася довкола «По­ступу» в літ. обʼ­єдн. «Лоґос», члени якого (Г. Лужницький (Меріям), В. Мельник (Лімниченко), О. Лещук, С. Семчук) вважали, що мистецтво не повин­но суперечити принципам хри­стиян. філософії та моралі, за­стерігали від руйнів. впливу комуніст. ідеології, а в мист. виявах тя­жіли до символізму. Часопис мав виразно реліг. характер, ред. про­пагувала ідею впровадже­н­ня хри­стиян. світо­гляду в усі сфери сусп. життя. Спів­працював із ред. часопису «Нова зоря» (1926–39), що ре­презентувала рад. прозахідне крило катол. духов. та світ. еліти, уклав покажчик змісту перших 10-ти річників з нагоди ювілею газети, редагував перший річник катол. тижневика «Правда» (1927–39). Друкувався також у часописах «Громадський голос», «Дзвони», «Новий шлях», писав числен­ні літературозн., реліг. й публіцист. роз­відки, рец. на нові книги й кінофільми, що нерідко мали полеміч. характер. Один із ред. місячника Львів. фотогр. товариства «Світло й тінь» (1933–39), де публікував власні мист. світлини, був організатором і учасником багатьох фотови­ставок. У праці «Книжки і люди» (Л., 1938) подав свою оцінку тогочас. літ. процесу та творчості окремих укр. і зарубіж. пред­ставників — Н. Королевої, Ю. Косача, С. Парфанович, Я. Ярого (Дригинича), А.-Д. Ропса. Взяв за основу своєї концепції ідею по­єд­на­н­ня найвищого естет. зав­да­н­ня митця — мист. викінченості твору з найвищим реліг. зав­да­н­ням людини — прославле­н­ням Бога своїм жи­т­тям, що може бути досягнутий як через інтелект. вплив, так і через естет., об­ґрунтовував звʼя­зок між морал. облич­чям автора й моральністю твору. У низці статей висвітлив зав­да­н­ня тогочас. журналістів «доброї преси» на противагу комерц., що ґрунтувалася на культі сенсацій та спонукала до деморалізації су­спільства. Під час еміграції до Ін­нсбруку (Австрія) видавав часопис «Життя і слово» (1948–49). Пере­їхавши до Торонто 1952, від­новив діяльність видавництва «Добра книжка», 1969 видавав г. «Правда», спів­­працював із ж. «Світло» та низкою період. вид. пере­важно катол. спрямува­н­ня.