Мох Олександр-Микола Іванович

МОХ Олександр-Микола Іванович (псевд.: Араміс, Aramis, Орест Петрійчук, С. Лишкевич, Микола Олександрович, Адам Куновсь­кий, О. М., С. Л.; 22. 05. 1900, м. Глиняни, нині Золочів. р-ну Львів. обл. — 16. 11. 1975, м. Торонто, провінція Манітоба, Канада) — літературознавець, поет, публіцист, видавець. Навч. у Львів. духов. семінарії (1918–23) та таєм. університеті (1920–23). Восени 1920 заснував у Львові «Літ.-видавн. інститут “Добра книжка”» (від травня 1930  — кооп. спілка «Видавн. інститут “Добра книжка”»), що функціонував до 1939. Книги в ньому виходили як поза серіями, так і в окремих серіях, зокрема «Бібліотека Loγos», «Бібліотека історичних повістей», «Для світла», «Наша реліґія», «Цікаві пригоди», «Бібліотека слова». Публікував твори ще у шкіл. віці. 1917 вийшли вірші в гімназ. часописі «Відродження», 1924 у Львові видав поет. зб. «Про те, що я люблю: Еротики». Ред. кількох річників катол. ж. «Поступ» (Львів, 1921–39), що виходив спочатку як «студентський вістник», а від 1927 — «вістник літератури й життя», орієнтов. на ширшу аудиторію. Творча молодь згуртувалася довкола «Поступу» в літ. об’єдн. «Лоґос», члени якого (Г. Лужницький (Меріям), В. Мельник (Лімниченко), О. Лещук, С. Семчук) вважали, що мистецтво не повин­но суперечити принципам хри­стиян. філософії та моралі, застерігали від руйнів. впливу комуніст. ідеології, а в мист. виявах тя­жіли до символізму. Часопис мав виразно реліг. характер, ред. про­пагувала ідею впровадження хри­стиян. світогляду в усі сфери сусп. життя. Співпрацював із ред. часопису «Нова зоря» (1926–39), що репрезентувала рад. прозахідне крило катол. духов. та світ. еліти, уклав покажчик змісту перших 10-ти річників з нагоди ювілею газети, редагував перший річник катол. тижневика «Правда» (1927–39). Друкувався також у часописах «Громадський голос», «Дзвони», «Новий шлях», писав численні літературозн., реліг. й публіцист. розвідки, рец. на нові книги й кінофільми, що нерідко мали полеміч. характер. Один із ред. місячника Львів. фотогр. товариства «Світло й тінь» (1933–39), де публікував власні мист. світлини, був організатором і учасником багатьох фотовиставок. У праці «Книжки і люди» (Л., 1938) подав свою оцінку тогочас. літ. процесу та творчості окремих укр. і зарубіж. представників — Н. Королевої, Ю. Косача, С. Парфанович, Я. Ярого (Дригинича), А.-Д. Ропса. Взяв за основу своєї концепції ідею поєднання найвищого естет. завдання митця — мист. викінченості твору з найвищим реліг. завданням людини — прославленням Бога своїм життям, що може бути досягнутий як через інтелект. вплив, так і через естет., обґрунтовував зв’я­зок між морал. обличчям автора й моральністю твору. У низці статей висвітлив завдання тогочас. журналістів «доброї преси» на противагу комерц., що ґрунтувалася на культі сенсацій та спонукала до деморалізації суспільства. Під час еміграції до Іннсбруку (Австрія) видавав часопис «Життя і слово» (1948–49). Переїхавши до Торонто 1952, відновив діяльність видавництва «Добра книжка», 1969 видавав г. «Правда», спів­працював із ж. «Світло» та низкою період. вид. переважно катол. спрямування.

Рекомендована література

1. Книга мистців і діячів української культури учасників Першої Зустрічі українських митців Америки й Канади з громадянством. Торонто, 1954;
   Google Scholar Internet
2. Передирій В. Мох Олександер-Микола // Укр. журналістика в іменах. Л., 1999. Вип. 6;
   Google Scholar Internet
3. Вере­тюк О. Українське літературне життя у міжвоєнній Польщі. Т., 2001;
   Google Scholar Internet
4. Комариця М. Католицька Акція у редакційно-ви­дав­ничій та літературознавчій діяльності Олександра-Миколи Моха: інтерпрет. моделі // Зб. пр. НДІ пресознавства. Л., 2011. Вип. 1.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю