Мошинський Казимир
МОШИ́НСЬКИЙ Казимир (Moszyński Kazimierz; 05. 03. 1887, Варшава — 30. 03. 1959, м. Краків, Польща, похов. у Варшаві) — польський етнограф, славіст. Дійсний член Польс. АН (1952), чл. НТШ (1933), Словʼян. інституту в Празі (1929), Наук. угро-фін. товариства у Гельсинкі (1938), Угор. наук. етногр. товариства (1939). Закін. гімназію у Варшаві, вивчав заг. філологію та біологію у Швейцарії (1906–09). У 1910 переїхав до Кракова та вступив до АМ, згодом залишив навч. і вирішив присвятити себе дослідж. нар. культури. 1912 працював як приват. вчитель при поміщиц. дворах спочатку в Україні, згодом — у Польщі. Тоді ж М. почав робити етногр. записки. Зібрані матеріли друкував у часописі «Земля» (1911–13). У 1914 отримав стипендію Каси ім. Мʼяновського у Варшаві на проведення системат. дослідж. на Поліссі. Його дослідн. роботу перервала 1-а світова війна, однак до Варшави він повернувся лише 1917. Протягом декількох років опрацьовував зібраний етногр. матеріал і видав під назвою «Polesie Wschodnie» (Warszawa, 1928). Від 1922 — ст. асист., від 1925 — керівник Відділу словʼян. етнології Антропол. інституту Варшав. наук. товариства. 1923 розпочав системат. етногр. дослідж. матеріал. нар. культури — це були перші дослідж. такого типу в словʼян. країнах. До 1928 дослідив понад 100 сіл на тер. Польщі. Водночас займався викладац. діяльністю в галузі етнології, а також мовознавства та археології, що згодом допомогло йому в заг. опрацюванні словʼян. нар. культури. Проводячи порівняльні дослідж. культури словʼян. народів, М. порушив питання походження словʼян. Цій проблемі присвятив працю «Badania nad pochodzeniem і pierwotną kulturą Słovian» (Kraków, 1925). У 1926–59 (з перервою) — зав. першої в Польщі каф. етнографії словʼян Яґеллон. університету в Кракові; 1935–39 — завідувач кафедри етнографії та етнології Вілен. університету. Влітку 1932 разом із Ф. Колессою досліджував нар. пісню та музику Полісся. Був ініціатором вид. та ред. часопису «Lud Słоwiański», присвяч. діалектології та етнографії словʼян (почав виходити 1929). Його фундам. праця «Kultura ludowa Słowian» (Kraków, 1926; два наступні томи зʼявилися 1934 і 1939) містить знач. матеріал з культури та побуту українського народу. 1930 М. разом із групою співроб. розпочав вивчення духов. культури. На основі цих та поперед. дослідж. уклав «Atlas kultury ludowej w Polsce» (z. 1–3, 1934–36). Це стало першою в Європі спробою висвітлення етногр. явищ на тер. всієї країни з геогр. підходом. Особливо важливими для дослідж. теренами М. вважав білорус. землі, Полісся та Україну, оскільки саме там збереглося досить багато архаїч. елементів нар. культури — більше, ніж на тер. зх.-словʼян. земель. Саме цим теренам він присвятив багато публікацій у польс. і закордон. наук. часописах. Наук. діяльність М. охоплювала також теорію культури та методологію етногр. досліджень. Він вважав, що лише порівнял. дослідж. культур окремих народів світу в їхньому взаємозвʼязку дозволить виявити закони, що керують розвитком культури. Новоствор. метод проведення дослідж. М. назвав критич. еволюціонізмом. Від 1924 співпрацював з Народозн. товариством у Львові, був його головою (1945–53).
Завантажити статтю
Людина 