Мощі

МО́ЩІ – муміфіковані рештки людини, наявність яких є однією зі необхідних умов (поряд із здійсненням чудес) проголошення її святості. М. можуть бути кістяк, окремі кістки, будь-які залишки тіл, зокрема й попіл. Вони є предметом вшанування чи реліг. поклоніння і використання у культі катол., православ., греко-катол., коптських та деяких ін. Церков. М. часто виконують функції фетишів (див. Фетишизм) — у де­яких Церквах їх наділяють здатністю зцілення від хвороб, захисту від раптової чи насильниц. смерті тощо. Звідси й практика носіння часток мощів у натіл. хрестиках-мощовиках чи руків’ї холодної зброї, «омивання мощей» і зцілення цією водою віруючих та ін. Згідно з рішенням християн. 7-го Вселен. Собору (787) М. є носіями благодаті, їх необхідно вшановувати і використовувати для освячення храму та здійснення літургії, а кліриків, які відмовляються визнавати святість М., наказано позбавляти сану чи навіть відлучати від Церкви. Тому у всіх Церквах, де вшановують М., наявність часток святих — необхідна умова культової діяльності: здійснення чину освячення храмів, надання дозволу (антимінсів) на здійснення богослужіння тощо. У церк.-сло­в’ян. богослужб. текстах (напр., чині відспівування) поняттям «М.» можуть бути позначені й останки будь-якої людини. У різних православ. Церквах історично існували різні підходи до вшанування М.: від визначення умовою необхідності для проголошення святості повної нетлінності тіла (моск. традиція до 19 ст.) до спри­йняття нетлінності як прояву грішності чи отримання церк. покарань небіжчиком — для унормування ситуації пропонували читати спец. молитви, щоб тіло «перетворилося у прах» (грец. тра­диція, де М. сприймають виключно як кістяк). Деякі Церкви мають свята на честь «віднайдення» чи перенесення М. шанованих святих (Миколая, Марка, Спиридона та ін.), що символізує поширення святості, підносить авторитет і матеріал. доходи регіону (завдяки паломникам), у якому зберігаються М. Проте намагання отримати М. відомих святих інколи призводило до фальсифікацій чи видавання одних М. за інші. В Україні зберігаються М. всесвітньо відомих св. Валентина (на його честь святкують День св. Валентина) та Варвари, більш відомої на Заході як св. Бар­бара. М. тримають, зазвичай, у спец. хранительницях, різних за формою, оздобленням, розміром, матеріалами виготовлення. Найбільш відомі серед них — рака, мощевики, релікварії, міні-ковчеги. Вшанування муміфіков. реш­ток людини чи підготовлених за відповід. правилами мумій відоме не лише у християнстві, зокрема такі обряди існують і в буддизмі (поклоніння природ. чином муміфіков. буддам, бодхісатвам чи ламам). У давньоєгипет. віруваннях правильно збережені М. є умовою майбут. воскресіння.

О. Н. Саган

завантажити статтю