Мороз Геннадій Аркадійович

МОРО́З Ген­надій Аркаді­йович (29. 05. 1948, м. Бережани Терноп. обл.) — поет, педагог. Член НСПУ (1983). Премія ім. В. Сосюри (1998). Закін. Дрогоб. пед. ін­ститут (Львів. обл., 1972). Учителював у с. Красне (Турків. р-н Львів. обл.); від 1973 мешкає й працює вчителем у м. Маріуполь (Донец. обл.). Також був літ. ред. Донец. (1991–93, зокрема вів пере­дачі для дітей «Джерельце»), Маріуп. (1993–2011) телерадіокомпаній. Друкуватися почав 1963. Автор поет. зб. «Сині паморозки» (1981), «Море» (1983), «Земля» (1989; усі — Київ), «Вулиця «Вересневі дні» (1985), «Якірна» (1990; обидві — Донецьк), «Замок дитинства мого» (Бережани, 1998), «Ратуша» (1998), «Ринкова площа» (2001), «Квиток до Бережан» (2003), «Вишиванка на празник», «Пісні з електрички» (обидві — 2011), «Голубина пошта» (поезії про Є. Титикайла; 2012; усі — Маріуполь), віршов. «Бродівського щоден­ника» (О.; Броди, 2011), дит. кн. «Коли сходило сонечко» (Ма­ріуполь, 2013), книжок гумору («Шляк трафив», «Качка копнула» тощо). Уклав «Українсько-грецький роз­мовник» (Д., 1993, спів­­авт.). Наскріз. на­строєм творчості М. можна на­звати душевну роз­двоєність поета між Опі­л­лям, де народився, і Приазовʼям, де залишився жити. Поезія М. — музична, багата на сюжети зі світу музики («Колекціонер скрипок», «Вікно Чайковського», «Гітара», «Скеля Шаляпіна», «Скрипка», «Рояль», «Могила Йогана-Себастяна Баха», «Тихий вальс»). Найсамобутніша в М. — перша поет. збірка, вона від­разу принесла авторові літ. ви­зна­н­ня. З роками М., який завжди сміливий і цікавий у метафористиці, поет. синтаксисі, послабив самовимогливість, то ж поряд із блискучими поезіями в його збірках можна зна­йти й таке, що нижче його таланту. М. легко дається художнє слово, він смакує його і жонглює ним. Інколи вдається до зу­хвалого скепсису, що читач роз­цінює як епатаж. Низку поезій покладено на музику, окремі твори пере­кладено груз., польс., литов., естон., грец. та англ. мовами.

Завантажити статтю