Мороз Захар Петрович
МОРО́З Захар Петрович (30. 10(12. 11). 1904, м. Немирів, нині Вінн. обл. — 29. 06. 1958, Київ) — літературознавець, драматург. Батько Л. Мороз. Кандидат філологічних наук (1946). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Харків. ІНО (1930), Інститут червоної професури (Харків, 1937). Працював журналістом; викладав історію укр. літ-ри у ВНЗах Харкова — в інститутах журналістики, пед. та бібліотечному. Після переїзду до Києва — завідувач відділу літ-ри видавництва «Радянська школа» (1945–46), доцент Університету (1946), від 1947 — в Інституті літ-ри АН УРСР: від 1949 — завідувач відділу дожовтн. літ-ри. Досліджував проблеми розвитку укр. літ-ри й театру Середньовіччя та 19 ст., творчість укр. класиків І. Франка, Панаса Мирного, М. Старицького, М. Кропивницького, І. Тобілевича (І. Карпенка-Карого), І. Нечуя-Левицького. Керував підготовкою до вид. і був автором розділів у 1-му т. кн. «Історія української літератури» (1954). Окремими вид. вийшли драм. твори М.: комедії «Звичайна дівчина», «Важна особа» (обидві — 1947), «Чудодійна сила» (1949), зб. «Пʼєси» (1959; усі — Київ).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Українська драматургія й театр 2-ї половини ХІХ ст.: Посіб. 1950; Проблема конфлікту в драматургії. Нариси з історії української реалістичної драми 2-ї половини ХІХ ст. 1961; В боротьбі за реалізм. Дослідження з історії української літератури. 1966; На позиціях народності. Т. 1–2. 1971; Від шкільної драми до комедії. Дослідження. П’єси. 2004 (усі — Київ).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
