Міхневич Петро Герасимович
МІХНЕ́ВИЧ Петро Герасимович (09 (22).10. 1900, м. Бердичів Київ губ., нині Житомир. обл. — 15. 07. 1993, Чернівці) — актор. Народний артист УРСР (1957). Закін. Київ. муз.-драм. інститут (1925). Працював у Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка (1926–31), Харків. укр. драм. театрі Революції (1931–37). У 1940–92 — співзасн. та актор Чернів. укр. муз.-драм. театру ім. О. Кобилянської. Водночас від 1954 знімався у кіно. Виконав. манера М. вирізнялася природ. гумором, характерністю та мистецтвом перевтілення.
Ролі: Хвиля («Житейське море» І. Карпенка-Карого), Цибуля («Сорочинський ярмарок» М. Старицького), Кліщ («Дністрові кручі» за Ю. Федьковичем), Онуфрій, Андронаті («Земля», «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Лукаш («Лісова пісня» Лесі Українки), Максим Максимович («Пам’ять серця» О. Корнійчука), Цвікловіц («Алмазне жорно» І. Кочерги), Теодор Гуцуляк («Весняний потік» З. Прокопенка), Городничий («Ревізор» М. Гоголя), Ламбурд («Чужа голова» М. Ене), Іларіон («Я, бабуся, Іліко та Іларіон» Н. Думбадзе, Г. Лордкіпанідзе), Микич («Ханума» П. Цагарелі), Джекмен («Мертва хватка» Дж. Ґолсуорсі), Удря («Безіменна зірка» М. Себастіана), Тев’є («Тев’є-молочник» за Шолом-Алейхемом); у кіно — Онуфрій («Земля», 1954, реж. А. Бучма, Л. Швачко), Семен Мажуга («Кривавий світанок», 1956, реж. Л. Швачко), Загнибіда («Повія», 1961, реж. І. Кавалерідзе), Михайло Руснак («Така пізня, така тепла осінь», 1981, реж. І. Миколайчук; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів).
Літ.: Селезінка В. Людяні герої Петра Міхневича // УТ. 1971. № 1; Петро Міхневич // Новини кіноекрана. 1980. № 12; Петро Герасимович Міхневич: Некролог // Буковина. 1993, 17 лип.
Т. В. Сулятицький
Основні ролі
Хвиля («Житейське море» І. Карпенка-Карого), Цибуля («Сорочинський ярмарок» М. Старицького), Кліщ («Дністрові кручі» за Ю. Федьковичем), Онуфрій, Андронаті («Земля», «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Лукаш («Лісова пісня» Лесі Українки), Максим Максимович («Пам’ять серця» О. Корнійчука), Цвікловіц («Алмазне жорно» І. Кочерги), Теодор Гуцуляк («Весняний потік» З. Прокопенка), Городничий («Ревізор» М. Гоголя), Ламбурд («Чужа голова» М. Ене), Іларіон («Я, бабуся, Іліко та Іларіон» Н. Думбадзе, Г. Лордкіпанідзе), Микич («Ханума» П. Цагарелі), Джекмен («Мертва хватка» Дж. Ґолсуорсі), Удря («Безіменна зірка» М. Себастіана), Тев’є («Тев’є-молочник» за Шолом-Алейхемом); у кіно — Онуфрій («Земля», 1954, реж. А. Бучма, Л. Швачко), Семен Мажуга («Кривавий світанок», 1956, реж. Л. Швачко), Загнибіда («Повія», 1961, реж. І. Кавалерідзе), Михайло Руснак («Така пізня, така тепла осінь», 1981, реж. І. Миколайчук; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів).
Рекомендована література
- Селезінка В. Людяні герої Петра Міхневича // УТ. 1971. № 1;
- Петро Міхневич // Новини кіноекрана. 1980. № 12;
- Петро Герасимович Міхневич: Некролог // Буковина. 1993, 17 лип.
Людина 
