Молода гвардія

Визначення і загальна характеристика

«МОЛОДА́ ГВА́РДІЯ» — радянська під­пільна юнацька антинацистська організація. Діяла під час 2-ї світової вій­ни на тер. окупов. нім. військами та їхніми союзниками Ворошиловгр. (нині Луган.) обл. і, частково, Ростов. обл. РФ. Виникла у серпні, організаційно оформлена у вересні–жовтні 1942 чл. Ворошиловгр. під­піл. міськ­кому та обкому комсомолу В. Третякевичем. Обʼєд­нувала до 150-ти осіб (із них офіційно ви­знані чл. «М. г.» тільки 92) — поза­спілчан. учнів. молоді, комсомол. активістів, військовослужбовців, які втекли з нім. полону, випускників Ворошиловгр. школи особл. при­значе­н­ня Укр. штабу партизан. руху. З метою кон­спірації після прийня­т­тя клятви чл. «М. г.» було роз­бито на пʼятірки: «Зірка», «Прапор», «Серп», «Молот», «Серп і Молот» та ін. Під­пільники здійснили низку акцій опору, здебільшого пропагандист.-агітац. характеру, зокрема закликали насел. до непокори окупантам, екон. саботажу, диверсій; пере­шкоджали від­правці громадян до Німеч­чини на примус. роботи; рятували, пере­ховували й лікували рад. військовополонених; змонтували і встановили 4 радіо­при­ймачі; створили під­піл. друкарню (роз­по­всюдили понад 5 тис. листівок і кілька десятків сатир. плакатів); на рад. свята роз­вішували червоні прапори та залучили до комсомолу 36 осіб, яким виготовили і вручили комсомол. квитки; надавали фінанс. та продовол. допомогу сімʼям фронтовиків і увʼязненим активістам; знищили біржу праці у м. Краснодон (нині Сорокине Луган. обл.); збирали зброю, боє­припаси, вибухівку, медикаменти, паливно-мастил. матеріали, нафто­продукти; здобували роз­відув. дані, комплектували бо­йові групи для зброй. боротьби, готували низку терорист. актів проти пред­ставників окупац. влади та захопле­н­ня влади у Краснодоні при на­ближен­ні лінії фронту. Напад на армій. поштову автомашину 28 грудня 1942 у Краснодоні призвів до провалу та знище­н­ня організації. Викритих під­роз­ділами нацист. спец­служб молодогвардійців після жорстоких катувань у січні 1943 страчено у шурфі краснодон. шахти № 5, пʼятьох роз­стріляно в Гримучому лісі у м. Ровеньки (нині Луган. обл.), чотирьох — в ін. р-нах. У вересні 1943 зва­н­ням Героя Рад. Союзу від­знач. У. Громову, І. Земнухова, О. Кошового, С. Тюленіна, Л. Шевцову, орденами Червоного Прапора нагородж. 3, Віт­чизн. вій­ни 1-го ст. — 35, Червоної Зірки — 6, меда­л­лю «Партизан Вітчизняної вій­ни» 1-го ступеня — 66 під­пільників. 1960 орденом Вітчизн. вій­ни 1-го ступеня від­знач. організатор і кер. під­пі­л­ля В. Третякевич, 1990 І. Туркенич удостоєний зва­н­ня Героя Рад. Союзу. Деякі з чл. «М. г.» так і не були ви­знані під­пільниками і не від­знач. нагородами. Для увічне­н­ня памʼяті молодогвардійців 1944 у Краснодоні в будинку, де мешкав О. Кошовий, створ. музей (див. «Молода гвардія» Краснодонський музей), 1954 на площі ім. «М. г.» встановлено монументал. скульптурну композицію «Клятва» (скульптори В. Агібалов, В. Мухін, В. Федченко, арх. О. Сидоренко). 1956 у Ленін­граді (нині С.-Петербург) від­крито автор. від­творе­н­ня цієї скульптури, 1982 у Ровеньках — меморіал «Слава», 2008 у Краснодоні — мемор. комплекс «Без­смертя». На честь під­пільників 1959 на­звано новозбуд. місто Молодо­гвардійськ у Луган. обл., їх увічнено у топоніміці колиш. СРСР. У нарисах і повістях журналістів та письмен­ників М. Котова й В. Лясковського («Сердца сме­лых»), Д. Бедзика («Оповіда­н­ня про Олега Кошового»), О. Кошової («Повість про сина»), К. Костенка («Это было в Краснодоне»), О. Фадєєва («Без­смертя»), а потім його романі «Молода гвардія» й в однойм. кінофільмі реж. С. Герасимова та опері композитора Ю. Мейтуса (лібрето А. Малишка) пере­плелися документал. правда і художні домисли про «М. г.». Ці твори використовували для пропаганди рад. патріотизму, комуніст. ідейності, керів. ролі партії, а по­статі реал. учасників опору пере­творили на узагальнений образ легендар. героїв. Поштовхом для обʼєктив. ви­вче­н­ня історії «М. г.» стала діяльність Між­регіон. комісії фахівців Луганська, Краснодона, Москви (1990–93), однак донині справжню історію під­піл. організації не створено, оскільки не всі документи до­ступні дослідникам. Не зʼясованими залишаються пита­н­ня кількіс. і персонал. складу під­пільників та їхнього штабу, ролі й взаємини В. Третякевича, І. Туркенича, І. Земнухова, Л. Шевцової, О. Кошового, В. і С. Левашових, В. Загоруйка, В. Борц, С. Тюленіна, О. і Н. Іванцових; неві­дома доля А. Ковальова, який зник без­вісти.

Літ.: Бес­смертие юных: Сб. док. и воспоминаний о героической борьбе подпольщиков Краснодона в дни времен­ной фашист. ок­купации (июль 1942 — февраль 1943 гг.). Д., 1988; Семи­стяга В. Ф. Как возникают мифы // Донбасс. 1992. № 9/10. Його ж. До проб­леми зради Г. П. Почепцовим Краснодонської під­пільної антифашистської ком­сомольсько-молодіжної організації «Молода гвардія» // Вісн. Луган. університету. Сер. Істор. науки. 2000. № 12; «Молодая гвардия» (г. Краснодон) — художест­вен­ный образ и историческая реальность: Сб. док. и мат. Москва, 2003; Семи­стяга В. Ф. Антинацистське молодіжне під­пі­л­ля «Молода гвардія» (м. Краснодон) та від­ображе­н­ня його діяльності в новітній літературі (деякі аспекти історіо­графії про­блеми) // Вісн. Луган. університету. Сер. Істор. науки. 2009. № 21.

В. Ф. Семи­стяга

Завантажити статтю