Молостова Ірина Олександрівна

МО́ЛОСТОВА Ірина Олександрівна (29. 01. 1929, Москва — 13. 02. 1999, там само, похов. у Києві) — режисер, педагог. Дружина Бориса, мати Євгена Каменьковичів. Професор (1977). Народний артист УРСР (1976). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (1999). Закін. Держ. інститут театр. мистецтва (Москва, 1952). У 1952–58 — реж., 1978–80 — гол. реж. Театру рос. драми ім. Лесі Українки; 1958–78, 1980–99 — реж. Нац. опери України; водночас 1967–99 — викладач актор. майстерності, худож. кер. актор. курсів Інституту театр. мистецтва (усі — Київ). Як реж. створила низку оригін., позначених сміливою думкою і сцен. культурою різножанр. драм. і опер. вистав, здійснила перші в Україні постановки в жанрі мюзиклу — «Вестсайдська історія» Л. Бернстайна (1974, театр-студія Київ. інституту театр. мистецтва), «Казка про Моніку» С. Шальтяніса, Л. Яцинявічуса (1978, Київ. рос. драм. театр ім. Лесі Українки, спільно з В. Малаховим). Її новатор. постановку опери «Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича (1965, 1974, 1979, 1988 — поновлення, Київ. театр опери та балету ім. Т. Шевченка) автор визнав найкращою. У роботі з акторами М. було властиве ретел. опрацювання пласт. малюнку ролі, відшліфування емоц.-психол. деталей образу, в розробці масових сцен — досягнення чіткості й поліфонічності дії, епіч. широти композиц. рішень і вираз. достовірності мізансцен. Серед учнів — О. Биструшкін, О. Бондаренко, Л. Куб’юк, М. Третяк, Л. Хоролець, А. Хостікоєв. У різний час співпрацювала з диригентами В. Тольбою, К. Симеоновим, С. Турчаком; хормейстером Л. Венедиктовим; художниками Ф. Ніродом, М. Левитською, Д. Боровським-Бродським. Оперні постановки — «Богема» (1958, 1969 — поновлення), «Мадам Баттерфляй» (1995) Дж. Пуччіні, «Приборкання норовливої» В. Шебаліна (1959), «Перша весна» Г. Жуковського (1960), «Алеко» С. Рахманінова (1961), «Євгеній Онєгін» П. Чайковського (1972), «Лючія ді Ламмермур» Ґ. Доніцетті (1963, 1988), «Хованщина» М. Мусоргського (1963, 1968, 1979, 1988 — поновлення), «Травіата» (1966), «Ріґолетто» (1997) Дж. Верді, «Манон» Ж. Массне (1967, 1973 — поновлення), «Щорс» Б. Лятошинського, «Шукачі перлів» Ж. Бізе (обидві — 1970), «Паяци» Р. Леонкавалло (1973, 1984), «На Русалчин Великдень» М. Леонтовича (1977), «Сільська честь» П. Масканьї (1984), «Милана» Г. Майбороди (1988), «Дон Жуан» В.-А. Моцарта (1989, 1998 — поновлення; усі — Київ. театр опери та балету ім. Т. Шевченка), «Псковитянка» М. Римського-Корсакова (1993), «Катерина Ізмайлова» (1995), «Леді Макбет» Д. Шостаковича, «Мазепа» П. Чайковського (обидві — 1996; усі — Маріїн. театр, С.-Петербург), «Орлеанська діва» П. Чайковського (1994, театр Карло-Феліче, м. Ґенуя, Італія); драм. — «Дзиґа» М. Бараташвілі, «Гаїті» У. Дюбуа (обидві — 1954), «Сподіватися» Ю. Щербака (1979), «Вишневий сад» А. Чехова (1980), «Самогубець» М. Ердмана (1989; усі — Київ. рос. драм. театр ім. Лесі Українки), «Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим (1987), «Талан» М. Старицького (1994; обидві — Київ. укр. драм. театр ім. І. Франка). На Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка поставила (разом із В. Лапокнишем) кінооперу «Наймичка» (1964) за однойм. творами Т. Шевченка та оперою М. Вериківського (сценарій М. та М. Ткача), муз. фільм «Театр і прихильники» (1967, реж. і автор сценарію).

Літ.: Волга Л. Пам’яті І. Молостової // Уряд. кур’єр. 1999, 24 лют.; Малахов В. Наділила нас крилами (Пам’яті І. О. Молостової) // Мист. обрії’99: Альм. К., 2000; Поліщук Т. Вона не жила, а літала... // День. 2004, 28 січ.; Солов’яненко А. Режисура І. Молостової: від драми до опери // Вісн. Книжк. палати. 2005. № 6; Антоненко А. «Дорога Ірино Олександрівно...» // День. 2006, 28 груд.; Тарасенко Л. «Ураган» на ім’я Ірина Молостова // Там само. 2009, 13 лют.

О. М. Летичевська

Розмір шрифту

Молостова Ірина Олександрівна

Рекомендована література

Інформація про статтю

Схожі статті