МО́ЛЬНАР Лариса Петрівна (дівоче — Нагорна; 14. 11. 1928, с. Плиски Борзнян. р-ну, нині Черніг. обл.) — українська письмен­ниця і пере­кладачка в Словач­чині. Дружина М. Мольнара. Літ. премія ім. І. Франка (Словач­чина, 1973, 1976). Закін. Київ. ін­ститут театр. мистецтва (1950). Працювала у Міністерстві культури України (1952–54) та видавництві «Мистецтво» (Київ, 1954–60). Від 1960 мешкає у Братиславі, була ред. Від­ділу укр. літ-ри Словац. пед. видавництва у Пряшеві (1960–88). Авторка зб. оповідань на сучасні теми «Вода в морі очищається» (1969) та «Хвилини» (1972; обидві — Пряшів). Окремі оповіда­н­ня М. вміщені в антології «Під синіми Бе­скидами» (Уж., 2006). Укр. мовою пере­клала твори «Не в свої сани сів» О. Островського, «Любов» О. Васильєва (обидва — 1955), «Товариші-романтики» М. Соболя (1957), «Ян Налепка» В. Шалґовича (1963), «Словацько-польсько-українське прикордо­н­ня до 18 ст.» О. Ставровського (1967), «Деревʼяні церкви східного обряду на Словач­чині» Б. Ковачовичової-Пушкарьової та І. Пушкаря (1971), «Героїчний щоден­ник» К. Ярункової (1972), зб. поезій «Простим оком невидиме» Л. Новомеського (1975) та «Слово» М. Валека (1981), роман «Помічник» Л. Бал­лека (1986; усі — Пряшів), спогади «Ужгород 1923» Ф. Тіхого (Уж., 1992). У ж. «Дукля» опублікувала низку статей про творчість О. Довженка, Ю. Яновського, А. Плавку, М. Валека, Я. Костру, С. Костку-Но­йман­на та ін. укр. і словац. письмен­ників.