Монастир святих апостолів Петра і Павла ЧСВВ
МОНАСТИ́Р СВЯТИ́Х АПО́СТОЛІВ ПЕТРА́ І ПАВЛА́ ЧСВВ Розташ. у м. Дрогобич (Львів. обл.). 31 грудня 1774 австр. імператриця Марія-Тереза на прохання протоігумена о. О. Братковського дозволила василіянам побудувати побл. міста один великий монастир, але після ліквідації 3-х старих — у с. Дережичі, Лішня та Летня (нині усі — Дрогоб. р-ну). Монастир і церкву св. апостолів Петра і Павла зведено за 3 р. під керівництвом новопризнач. першого ігумена о. Г. Дубицького, який загалом пробув у Дрогобичі 30 р. У 1775 василіяни відкрили при монастирі школу, згодом реорганізов. у гімназію з українською мовою навч., де, окрім ін. предметів, викладали філософію. На відзначення її успіш. діяльності 1780 церк. собор надав ігуменові монастиря титул ректора, однак 1784 у Галичині проведено шкіл. реформу, внаслідок якої укр. гімназію ліквідовано (1991 на фасаді монастиря встановлено пам’ятну таблицю). Під час пожежі 1825 монастир. будівлі згоріли, вогонь знищив майже усі церк. цінності (вдалося врятувати лише вівтар і декілька ікон). Тодіш. ігумен Й. Качановський домігся у австр. влади дозволу на спорудження нового кам’яного храму й монастиря. Завдяки зусиллям ченців і парафіян 1828 зведено новий храм (цим роком датов. надкупол. хрест). Церкву освячено 1831 у день св. священномученика Йосафата, в пам’ять про цю подію храм св. апостолів Петра і Павла має додатк. назву — священномученика Йосафата. На поч. 1930-х рр. монастир зачинено на ремонт, ченців переселено до колиш. Свято-Троїц. монастиря. Деякий час приміщення орендувала платна міська лікарня, згодом — приватні особи, зокрема відомий адвокат, громад.-політ. діяч, голова Дрогоб. «Просвіти», майбут. президент УНР в екзилі С. Витвицький (2004 відкрито мемор. дошку). 1934 оновлену церкву освятив єпископ Перемишльський Й.-Й. Коциловський. У цей час окрім госп. (землеробство, скотарство, пивоваріння тощо), монахи займалися широкою культ.-осв. діяльністю. Після встановлення рад. влади 26 червня 1941 закатовані в ув’язненні ієромонахи С. Бараник і Я. Сеньківський, 16 травня 1946 — В. Байрак (27 червня 2001 проголошені блаженними папою Іваном-Павлом ІІ під час його візиту в Україну). 1959 храм передано Дрогоб. пед. інституту, тут облаштовано студент. клуб і навч. лабораторії. 1990 святиню повернуто громаді (першим ігуменом став о. Л. Івасечко), 1991 відновлено регулярні богослужіння. 1993 єпископ С. Дмитерко здійснив офіц. посвячення храму, 2006 єпископи Ю. Вороновський і Г. Лончина посвятили фігуру-фонтан «Хрещення Ісуса в Йордані», композицію «Голгофа» (скульптор Б. Гретчак), мозаїку «Блаженні преподобномученики Северіян, Якима та Віталій» (Т. Гавриш, В. Змієвець) і гробницю Ісуса Христа. 2007 посвячено мозаїку св. апостолів Петра і Павла та фігури Ісуса Христа і Богородиці на відновленій дзвіниці. У парафії діють церк. хори «Благовіст», «Місіонер», «Кирієелейсон», «Світло тихе», Марій. і Вівтарна дружини, Катехит. школа ім. блаженної Й. Гордашевської під проводом сестер служебниць Непорочної Діви Марії тощо. 2019 завершено будівництво нових приміщень монастиря та катехит. класів.
Рекомендована література
- Ваврик М. По василіянських манастирях. Торонто, 1958;
- Шкраб’юк П. Монаший Чин отців василіян в національному житті України. Л., 2005.
Завантажити статтю
