Монастир святого Юрія ЧСВВ

МОНАСТИ́Р СВЯТО́ГО Ю́РІЯ ЧСВВ Засн. 1763 у м. Кристинопіль (нині Червоно­град Львів. обл.). Фундував його створе­н­ня магнат Ф.-С. Потоцький, витрати на зведе­н­ня будівлі частково забезпечив єпис­коп Холмський і Белзький М. Рило (Рилло). Перші ченці на чолі з ігуменом Т. Грегоровичем, які оселилися тут на Різдво 1764, при­йшли із Волсвин. мо­­настиря Воздвиже­н­ня Чесного Хреста (нині Сокал. р-н Львів. обл.) і принесли з собою ікону Богородиці, що стала святинею монастиря. Під час будівництва вони мешкали в тимчас. деревʼяних келіях, служили в місц. деревʼя­ній церкві, ві­домій від 1717. У 1765 монастир інкорпоровано до ЧСВВ, 1770 до нього при­єд­нано Волсвин. монастир Воздвиже­н­ня Чесного Хреста. 1766–76 ігумен ієромонах К. Срочинський започаткував монастир. літопис, його на­ступником став ієромонах А. Крижанівський. 15 жовтня 1771 закладено наріж. камінь монастир. будівель, 26 грудня 1772 від­булася церемонія введе­н­ня василіян у монастир, хоча буд. роботи тривали й надалі (є думка, що архітектором і будівничим комплексу монастир. будівель, яким притаман­ні риси бароко та класицизму, був П.-Р. де Тір­рґей або Ж.-І. Дюдефіль). Окрім Кристинополя, ченці обслуговували й парафії у навколиш. селах. Ця діяльність, а також від­кри­т­тя при обителі школи, врятували її від закри­т­тя 1787 у рамках т. зв. йосифін. касати (ліквідація «непотрібних», із по­гляду австр. влади, монастирів). Кількість монахів у 1770–1800 становила 6–9 осіб. Часті пожежі в Кристинополі спричинили зубожі­н­ня монастиря (до пере­кри­т­тя залізом 1855 за ігумена А. Кучинського його церква була вкрита соломою). 1888 засн. богослов. курси для монахів, що з невеликою пере­р­вою в роки 1-ї світової вій­ни діяли до 1945. У 1892 чернечі обіти в монастирі склав Р.-М. Шептицький — майбут. митрополит Андрей Шептицький (він також викладав в обителі богословʼя). 1906 тут проведено першу капітулу (собор) ЧСВВ після Добромил. реформи. З поч. 2-ї світової вій­ни 1939 Кристинопіль окупували нім. війська, а монастир. маєтки, внаслідок т. зв. пакту Молотова-Ріб­бентропа, потрапили під рад. кон­­троль. Після вій­ни містечко спочатку було в складі Польщі. 1946 ченці офіційно покинули монастир св. Юрія та пере­їхали до монастиря Успі­н­ня Пресвятої Богоро­диці у Варшаві (рятуючи від знище­н­ня, забрали з собою ікону Богородиці), але частина з них залишилася, щоб служити для греко-католиків. 1951 внаслідок обміну тер. між СРСР і Польщею Кристинопіль та околиці ві­ді­йшли до УРСР. Місто пере­йменовано в Червоно­град, у монастир. приміще­н­нях у різний час роз­ташовували міліцію, школу механізаторів, пошту, у 1980-х рр. — музей історії релігії та атеїзму. Не­зважаючи на пере­слідува­н­ня УГКЦ з боку рад. влади, під­пільне служі­н­ня в часи СРСР продовжували ченці М. Чорнега, Д. Богун, М. Когут, І. Тимчук. 1989 ченці та віряни домоглися від­кри­т­тя монастиря, 1994 до його церкви повернуто з Варшави ікону Богородиці. У тому ж році при обителі від­крито ліцей для юнаків, який 2006 обʼ­єд­нано з ліцеєм при Бучац. василіян. монастирі (див. Воздвиже­н­ня Чесного Хреста Господнього Чину Святого Василія Великого Монастир УГКЦ). У парафії діють Апостольство молитви, Марій. і Вівтарна дружини, 2 хори; сестри служебниці Непорочної Діви Марії ведуть катехит. неділ. школу. Станом на 2019 в обителі проживають 9 ченців (7 священиків, 1 диякон, 1 брат). Ігумен — ієромонах І. Москалюк (від 2007).

Завантажити статтю