МОНАСТИ́РСЬКИЙ Петро Львович (Монастырский Пётр Львович; 17(30). 07. 1915, Одеса — 01. 07. 2013, м. Самара, РФ) — російський режисер. Нар. арт. РРФСР (1970), СРСР (1980). Державна премія СРСР (1986), премія ім. К. Станіславського (1976). Закін. Держ. ін­ститут театр. мистецтва (Москва, 1940; викл. М. Гончаров, Б. Захава). Від 1930-х рр. — актор театру робітн. молоді та ТЮГу в Одесі; 1940–44 і 1965–67 — реж., гол. реж. театрів у м. Воронеж (РФ). Також працював у театрах м. Ярославль (РФ, 1944–45), Ворошилов­град (нині Луганськ, 1945–48), Красноярськ (1948–53), Новосибірськ (1953–55; обидва — РФ). Від 1955 — реж., 1959–65 та 1967–95 — гол. реж. Куйбишев. драм. театру (нині Самара); 2007–08 — гол. реж. театру «Колесо» (м. Тольят­ті, РФ). М. — реформатор театрал. справи; його режисер. манера вирізнялася жорсткістю худож. аналізу. Серед ви­став — «За тих, хто в морі» Б. Лавреньова, «Таємниця вічної ночі» І. Луковського, «У пошуках радості» В. Роз­ова, «Варшавська мелодія» Л. Зоріна, «Іркутська історія» О. Арбузова, «Чайка» А. Чехова, «Справа Артамонових», «Варвари» М. Горького, «Золота карета» Л. Леонова, «Гамлет», «Ромео і Джульєт­та» В. Шек­­спіра.