МОНАЦИ́Т (від грец. μονάζω — самотній, від­окремлений) — мінерал класу фосфатів, фосфат рідкісних земель острівної будови. Синоніми: менгіт, монацитоїд, фосфороцерит, криптоліт. Формула: (Ce, La)[PO4]. Містить 66–70 % Th2O3. Домішки: ThO2 — до 28 %; SiO2 — до 6 %; CaO — до 2 %, ZrO2, SO3, MnO, MgO, PbO та ін. Сингонія моноклін­на, вид симетрії — призматичний. Утворює характерні одиничні кри­стали таблитчастого габітусу, рідше — призматичні, ізометричні, пірамідал. кри­стали. Густина 5,0–5,3; твердість 5,5–6. Колір мінералу: червонувато-бурий, жовто-бурий, червонуватий, рідше зелений; колір риски — білий, зеленувато-білий; блиск сильний, скляний. Дрібні кри­стали іноді цілком про­зорі, часто мутні. Спайність непо­стійна, від недосконалої до досконалої по (001) і середньої по (100). Крихкий. Часто радіо­активний. Радіо­активність залежить від вмісту Th, що, за­звичай, під­вищений у високотемператур. М. з гранітів і пегматитів, значно нижчий у М. з лужних порід, гідротермал. родовищ, в аутиген. М. — з роз­сипів. Походже­н­ня магматичне, пегматитове, пневматоліто-гідротермальне (в ґрейзенах, кварц-вольфраміт. жилах, прожилково-метасоматич. рідкісноземел. родовищах, карбонатитах, фенітах, альбітитах і ін.). Є акцесор. мінералом гранітоїдів, а також сієніт. і граніт. пегматитів. Трапляється в альпій. жилах. Знаходиться у важкій фракції осад. порід. М. використовують для отрима­н­ня рідкоземел. елементів. М. — руда церію та торію. Родовища М. є у Німеч­чині, Пд.-Афр. Респ., на Мадаґаскарі, прибережні роз­сипи — в Індії, Бразилії, Австралії, на Шрі-Ланці, у шт. Флорида в США. В Україні виявлено в При­азовʼї.