МОНЕ́ТА — грошовий знак, виготовлений з металу або з іншого матеріалу певної форми, ваги та номіналу. Нині випускають роз­мін­ні, обігові, колекц., памʼятні та інвестиц. М. Найчастіше їх виготовляють з металу методом карбува­н­ня у формі кола, однак деякі — у ви­гляді багато­гран­ників чи в ін. формах (еліпс, неправил. трикутник тощо). Перші М. викарбувані в малоазій. царстві Лідія бл. 685 р. до н. е. за царя Ардіса з електруму — природ. сплаву срібла та золота. Через кілька десятиліть їх почали виготовляти в грец. м. Егіна, згодом — у всьому Стародав. світі. М. досить швидко замінили ві­домі на той час товарні засоби обміну та стимулювали роз­виток торгівлі. Найдавнішими М., виявленими на території України, є емісії грец. колоній, засн. на пн. узбереж­жі Чорного моря у 6–4 ст. до н. е. Кожна М., за­звичай, має лицьовий бік (аверс) і зворот. бік (реверс). У різних країнах існують власні правила ви­значе­н­ня аверсу. В сучас. каталогах М. аверсом вважають той бік, на якому зображено порт­рет глави держави, порт­рет чи символ власника монет. регалії, держ. герб, офіц. символи, емблему країни, легенду з на­звою країни або іменем власника монет. регалії (банку-емітента). На практиці аверсом вважають бік М., протилеж. тому, на якому зображено її номінал. Для нумізматів найбільш цікавою частиною М. є реверс, на якому зображують істор. події, видат. особистостей, худож. персонажів, символіку ювіл. подій тощо, заради яких саме й випускають ювіл., колекц. та інвестиц. М. На практиці реверсом вважають той бік М., на якому зображено її номінал. У випадку, коли неможливо одно­значно ви­значити аверс і реверс, використовують нац. каталоги країни-емітента М. У Рос. імперії лицьовий бік М. називали «орлом» через те, що на ньому після грош. реформи Петра І було зображено держ. герб — двоголового орла; зворот. бік — «решка» (ці терміни інколи використовують у побуті донині). Кожна М. має гурт — бокову поверх­ню, роз­таш. між лицьовим і зворот. боком. Існують два осн. способи нанесе­н­ня оформленого гурту на М. — карбува­н­ня в кільці та викори­ста­н­ня гуртувал. станка. Найбільш поширені види оформленого гурту — гладкий, рубчастий (з нанесеними по всій довжині гурту насічками, перпендикуляр. гурту) та гурт із написом. М. склад. форми (багато­гран­ники, ро­зетки), за­звичай, мають гладкий гурт. Раніше гурт використовували з метою запобіга­н­ня під­робкам (псуван­ню) М. та навмис. обрізан­ню дорогоцін. металу, з якого виготовлена М., нині — для зручності користува­н­ня. В Україні в обігу знаходяться роз­мін­ні М. номінал. вартістю 10, 25, 50 копі­йок та обігові М. номінал. вартістю 1 та 2 грн.