Монополія зовнішньої торгівлі

Визначення і загальна характеристика

МОНОПО́ЛІЯ ЗО́ВНІШНЬОЇ ТОРГІ́ВЛІ  — зосередження всіх зовнішньоторговельних операцій під кон­тролем держави. М. з. т., що діяла у рад. період після більшов. перевороту 1917, вважають однією із найважливіших особливостей соціаліст. устрою (див. Соціалізм). Її сутність полягала у тому, що держава самостійно здійснювала проведення зовн. торгівлі через спеціально створ. для цього орган — нар. комісаріат (згодом — мін-во) зовн. торгівлі; встановлювала, які організації, в яких галузях і в якому обсязі можуть проводити операції зовн. торгівлі; визначала, виходячи із заг. нар.-госп. завдань, програми; реалізовувала їх через експортно-імпортне планування (яка продукція і в яких кількостях може бути вивезена з країни та що повинно бути ввезено до неї) тощо. Для здійснення М. з. т. уповноважені органи (РМ, Держ. плановий комітет, МЗС та ін.) регулювали через ліцензії та своїх контингентів увезення і вивезення продукції та загалом усі операції зовн.-торг. організацій. М. з. т. законодавчо закріплено декретом РНК РСФРР від 27 квітня 1918 «О национализации внешней торговли». Відповідно до нього всі торг. угоди з іноз. державами та окремими торг. підприємствами за кордоном здійснювали від імені рад. держави тільки спеціально уповноважені органи. М. з. т. закріплено Конституцією СРСР 1936, згідно з якою зовн. торгівлю на основі держ. монополії віднесено до відання держ. упр. СРСР в особі його вищих органів влади. За порушення положення про М. з. т. була передбачена кримінал. відповідальність. У 1970–80-х рр. операції зовн. торгівлі вдосконалено, їх проводили всесоюзні зовн.-торг. об’єд­нання і торг. представництва. Планування й регулювання зовн. торгівлі, контроль за виконанням експортно-імпорт. операцій здійснювало мін-во зовн. торгівлі СРСР.

Завантажити статтю