МОНТА́ЛЕ Еудженіо (Montale Eugenio; 12. 10. 1896, м. Ґенуя, Італія — 12. 09. 1981, м. Мілан, Італія) — італійський поет, пере­кладач. Нобелівська премія з літ-ри (1975). Один із пред­ставників герметизму, його вважають одним із найвидатніших італ. ліриків 20 ст. Учасник Руху Опору, 1925 під­писав Маніфест антифашист. інтелігенції. Від 1927 — у Флоренції, де працював ред. видавництва «Bemporad», 1929–38 — директор б-ки «Gabinetto Vieusseux» (звільн. за від­мову вступити у фашист. партію та критику режиму). Від 1948 — у Мілані, спів­працював із г. «Corriere della Sera» як літ. і муз. критик. У зб. віршів «Ossi di seppia» («Панцир каракатиці», Ланчано, 1925) пере­дав на­строї смутку, тривоги, трагіч. перед­чу­т­тя. Повністю від­мовившись від традиц. метрики італ. вірша, М. вдався до дис­гармонії, дисонансів, у нього від­сутні логічні пере­ходи між рядками — зб. «La casa dei doga­nieri e altre poesie» («Дім митника та інші вірші», Флоренція, 1932), «Le occasioni» («Випадковості», Турин, 1939). У роки 2-ї світової вій­ни особливого звуча­н­ня у віршах М. набула гуманіст. тематика (зб. «Finisterre» / «Фіністер­ре», Флоренція, 1943). У зб. «La bufera e altro» («“Буря” та інше», Мілан, 1956) від­билися емоц. пере­жива­н­ня М. На­ближеними до реал. життя є вірші зб. «Satura» («Сатура», Верона, 1962). Зб. «Diario del ‘71 e del ‘72» («Щоден­ник 71-го та 72-го», 1973) і «Quaderno di quattro anni» («Зошит за чотири роки», 1977; обидві — Мілан) засвідчили по­стійність М. у пошуках глибин­ної муз. основи слова, нетрадиц. засобів худож. вираже­н­ня. Пере­кладав твори англ., амер. та іспан. письмен­ників. Окремі вірші М. поклав на музику італ. композитор Ґ. Петрас­сі; українською мовою пере­клали О. Пахльовська, Ю. Педан, Г. Кочур, О. Тарнавський.