МОНТМОРИЛОНІ́Т — мінерал класу силікатів, напів­кри­сталічний водний алюмосилікат шаруватої будови. Спрощена хім. формула: (Na, Ca)0,3(Al, Mg)2 [Si4O10](OH)2∙nH2O. Хім. склад змін­ний: SiO2 — 45–55 %, Al2O3 — 18–20 %, MgO і Fe2O3 — частки %, Na2O і СаО — до 1,5 %, Н2O — до 24–26 %. Сингонія моноклін­на. Форми виділе­н­ня: тонкодис­персні, приховано кри­сталічні, щільні землисті агрегати; іноді утворює змішаношаруваті зро­ста­н­ня з каолінітом і гідрослюдами. Густина 2; твердість 1–2. Колір білий з сіруватим і червонуватим від­тінками, зелений; блиск матовий, вос­ковий. Злам щільних різновидів — раковистий. Здатний інтенсивно по­глинати воду в знач. кількостях, унаслідок чого сильно набухає; під час суші­н­ня важко видалити при­єд­нану воду. Є важливим мінералом осад. комплексів. Утворюється осад. шляхом, унаслідок вивітрюва­н­ня порід, вулканіч. попелу та скла, рідше — гідротермал. способом. Монтморилоніт. глини (бентоніт, гумбрин, асканіт, кіл) використовують для виробництва цементу, кераміки, цегли, для приготува­н­ня промив. рідин під час спорудже­н­ня свердловин, як сорбенти, барвники, очищувачі, від­білювачі та мийні засоби. Використовують у нафт., текс­тил., гумовій, папер. та ін. галузях промисловості. Вперше виявлено 1847 у р-ні Монтморіль­йон (Франція). Роз­ві­дано родовища в Україні (Черкаське та Горбське), РФ, Грузії, Німеч­чині, США.