Мончаловський Йосип Андрійович
МОНЧАЛО́ВСЬКИЙ Йосип Андрійович (псевд. і крипт.: Осипов Андрей, Руслав-Музикант, М-й О. А., О. А. М.; 1858, с. Сушно, нині Радехів. р-ну Львів. обл. — 14. 11. 1906, Львів) — журналіст, публіцист, громадський діяч. Навч. у Львові — в гімназії, греко-катол. духов. семінарії, яку не закін., та на юрид. факультеті університету. У роки навч. у семінарії приєднався до москвофіл. «Общества им. Мих. Качковского», коштом якого видано першу кн. М. — нарис про Америку «Новый свѣтъ» (Л., 1880). Майже всі його вид. з’являлися у Львові накладом або цього «Общества...», або «Галицко-русской Матицы». М. збирав і публікував пісен. фольклор (1883 видав двома книжечками зб. «Пѣсни русскія»), писав «стихи», уклав 2 зб.-календарі «Общества...» (на 1885 і 1886 рр.). Працював ред. г. «Слово» (1886), сатир. ж. «Страхопудъ» (1886–1905) та його літ. додатку «Бесѣда» (1887–94, 1898), співроб. ін. москвофіл. видань. Опублікував поезію М. Шашкевича «Слово до чтителей руського языка» («Бесѣда», 1887, № 1), яку потлумачив у москвофіл. дусі. Войовничо виступав проти, за його словами, «доказательствъ мнимой отдѣльности малорусскаго языка отъ общерусскаго». Назви «Україна» не визнавав, українців-патріотів осудливо йменував «українофілами». Поділяв «українофільство» на «благородне», або «чисте», «етногр.-літ.», яке уже виродилося (Т. Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров), і на «хитре», «політичне», начебто «враждебное русскому народу», яке, вважав, започатк. у 1880-х рр. Трактат М. Міхновського «Самостійна Україна» викликав у нього злісну ст. «Мазепинцы», надрук. 1900 одночасно в часописі «Галичанинъ» та брошурі «Живые вопросы». Стверджував, що «малорос.» література — «ничто, или очень мало» порівняно з великорос. Особливо цю думку нав’язував у чи не найбільш ренегат. своїй праці «Литературное и политическое украинофильство» (відбиток із часопису «Галичанинъ», 1898). З метою «підірвати» культ Т. Шевченка в Україні М. апелював до духовенства, щоб Церква засудила його поему «Марія» за нібито її антирелігійність. Провокац. була вигадка М., що 1893 (тоді у Львові урочисто перепоховано М. Шашкевича) «галиц. українофіли» вирішили: родоначальник їхнього «українофільства» — не Т. Шевченко, оскільки він православний, а греко-католик М. Шашкевич (М. свого часу перейшов із католицизму в православ’я). Зухвалою москвофіл. тенденційністю сповнені й такі окремо видані праці М., як «Житье и дѣятельность Ивана Наумовича» (1899), «Петръ Великій въ Галицкой Руси» (1903), «Святая Русь» (1903; 1911), «Главные основы русской народности» (1904), «Участіе малороссовъ въ общерусской литературѣ» (1904), ст. «Литературное движеніе и народное возрождѣніе Галицкой Руси въ 19-мъ столѣтіи» («Бесѣда», 1890, № 10–15, 18–24), «Разрушеніе украинофильскихъ идеаловъ» (там само, 1895, № 9, 10), «Т. Г. Шевченко» (там само, 1897, № 5–6), «Значеніе Н. В. Гоголя въ русской литературѣ» («Галичанинъ», 1902, № 51–55), «Украинофильство Гоголя» («Научно-литературный сборникъ», 1904, т. 3) та ін. Погляди М. гостро критикували М. Драгоманов, І. Франко, О. Маковей. В останні роки життя М. уклав і видав «Краткую грамматику рускаго языка» (1902), зб. вибр. віршів рос. поетів «Родина» (1905). Похов. у Львові — спочатку окремо, а 1909 перепохов. як 14-й «спочивальник» у ним же ще за життя спорудж. гробниці для журналістів-публіцистів москвофіл. орієнтації.
Рекомендована література
- Франко І. Із історії москвофільського письменства в Галичині // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. Т. 31. К., 1981;
- Його ж. «Ідеї» та «ідеали» галицької москвофільської молодежі // Там само. Т. 45. К., 1986;
- Особисті архівні фонди [Львів. наук. б-ки ім. В. Стефаника]. Л., 1995;
- Передирій В. Мончаловський Йосип (Осип) Андрійович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2000. Вип. 7;
- Вендланд А.-В. Русофіли Галичини: українські консерватори між Австрією та Росією, 1848–1915. Л., 2015.
Завантажити статтю
Людина 
