Моральність

МОРА́ЛЬНІСТЬ — бут­тєвий корелят моралі, що ви­значає спосіб, рівень і межі впливу її норм на реальне життя людини. Роз­різняють два конкретніших значе­н­ня терміна «М.»: 1) якісна характеристика певної системи соц. чи між­особистіс. стосунків під кутом реалізації в них на­станов і цін­ностей моралі. У цьому сенсі роз­різне­н­ня моралі й М. встановив і об­ґрунтував Ґ. Геґель, який у праці «Grundlinien der Philosophie des Rechts» («Основи філософії права», Берлін, 1821) вибудував тріаду етапів роз­витку обʼєктив. духу; уперше (як тезу) навів право, що по­стає чи­стою обʼєктивністю, наяв. бу­т­тям свободи «у зовнішньому». Мораль (антитеза) — субʼєктивна сві­домість індивіда, яка базується на свободі волі й охоплює його пере­кона­н­ня, мотиви поведінки, міру, наміри. Дійсна свобода досягається через синтез права й моралі — у М. У філософії зміст поня­т­тя «М.» ви­значають по­двій. чином: по-перше, це звичай як стійка форма поведінки, що є істор. попередником моралі; по-друге, опосередковані мора­л­лю конкретні обовʼязки перед державою, соц. станом, сімʼєю. Пред­ставники сучас. етики, звертаючись до геґелів. поня­т­тя «М.», або «суб­станцій. М.», наголошують на моменті звʼязку з істор.-конкрет. формами люд. спів­жи­т­тя, що об­умовлюють специфіч., особливий характер морал. зо­бовʼязань та орієнтацій індивідів. Антитезою М. у такому разі по­стає т. зв. макроетика, або універсаліст. мораль (нім. філософи К.-О. Апель, Ю. Габермас). 2) М. — cфера внутр., душевно-духов. самови­значе­н­ня і цін­ніс. орієнтації люд. особистості за межами належного — без­альтернативно ви­значеного нормами і приписами моралі. Коли предметом уваги виявляються пошуки і ріше­н­ня окремих людей, спрямованість їхніх пере­живань, що не перед­бачає одно­знач. оцінок, то йдеться не про мораль, а саме про М. Роз­виток морал. культури перед­бачає від­критий обопіл. процес взаємо­збагаче­н­ня моралі й М. Роз­рив між ними засвідчує кризовий стан су­спільства; водночас пере­творе­н­ня живої, дієвої М. на простий зліпок із наяв. системи морал. норм по­збавило б людину здатності засвоювати істор. і соц. досвід, творити нові форми морал. спілкува­н­ня.

Завантажити статтю